тюрки
ТЮРКИ – ТУРКИ – ТУРКМЕНИ
Тюрки, -ів, мн. (одн. тюрок, -рка). Велика група споріднених за мовою народів, до яких належать татари, узбеки, азербайджанці, казахи, киргизи, башкири, туркмени, якути, каракалпаки, турки тощо. Пох. тюркський.
Турки, -ів, мн. (одн. турок, -рка). Нація, основне населення Туреччини. Пох. турецький.
Туркмени, -ів, мн. (оди. туркмен, -а). Нація, основне населення Туркменістану. Пох. туркменський.
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тюрки — тюрки – турки – туркмени Розрізняються значенням. Тюрки – велика група споріднених за мовою народів, до яких належать татари, узбеки, азербайджанці, казахи, киргизи, башкири, туркмени, якути, каракалпаки, турки тощо. Похідне тюркський. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- тюрки — ТЮ́РКИ, ків, мн. (одн. тюрк, а, ч.; тюрча́нка, и, ж.). Велика група споріднених за мовою народів (татар, узбеків, азербайджанців, казахів, киргизів, якутів, турків та ін.). Словник української мови у 20 томах
- тюрки — -ків, мн. (одн. тюрк, -а, ч.; тюрчанка, -и, ж.). Велика група споріднених за мовою народів (татар, узбеків, азербайджанців, казахів, киргизів, якутів, турків та ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тюрки — Тю́рки, -ків, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тюрки — ТЮ́РКИ, ків, мн. (одн. тюрк, а, ч., тюрча́нка, и, ж.). Велика група споріднених за мовою народів (татар, узбеків, азербайджанців, казахів, киргизів, якутів, турків та ін.). Словник української мови в 11 томах