1. Літературне слововживання

уславлювати

УСЛАВЛЮВАТИ – ОСЛАВЛЮВАТИ

Уславлювати, -юю, -юєш. Величати когось, щось: уславлювати Вітчизну, уславлювати людину.

Ославлювати. Переважно поширювати погану славу (плітки, осуд тощо); знеславлювати: ославлювати жінку.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уславлювати — уславлювати – ославлювати Слова-пароніми, тобто близькі за звуковим складом та вимовою, але різні за значенням. Уславлювати – возвеличувати когось, щось. Уславлювати Батьківщину, уславлювати людину. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. уславлювати — усла́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. уславлювати — Прославляти, СЛАВИТИ, виславляти. Словник синонімів Караванського
  4. уславлювати — див. хвалити Словник синонімів Вусика
  5. уславлювати — УСЛА́ВЛЮВАТИ див. уславля́ти. Словник української мови у 20 томах
  6. уславлювати — див. уславляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. уславлювати — ОБМОВЛЯ́ТИ кого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ (ОСУ́ДЖУВАТИ), СУДИ́ТИ, НЕСЛА́ВИТИ, ОБГОВО́РЮВАТИ (ОГОВО́РЮВАТИ) розм. Словник синонімів української мови
  8. уславлювати — УСЛА́ВЛЮВАТИ див. уславля́ти. Словник української мови в 11 томах