1. Літературне слововживання

царина

1. Околиця, край села; вигін за селом; необроблюване поле тощо. Виїхали на царину (Т.Шевченко); Перехрестилася Гаїнка.. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину, – не звеліла (Б.Грінченко); Господиня їй показала, де корови, випустила їх і веліла гнати у царину, де череду збирають (Панас Мирний); Цариною степовою колишеться ковиль-трава (М.Терещенко); [Соня:] Де тато? [Феноген:] Поїхали копи оглядать та на царині, кажуть, упали, не можуть встать (І.Карпенко-Карий). 2. перен. Сфера діяльності людини; ділянка, галузь. Одержане завдання не було для нього тягарем, воно скорше було йому благословенням і перепусткою в царину бажаних подвигів (І.Гончаренко).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. царина — ца́рина: засѣяпное поле [ІФ,1890] Ца́рина: — засіяне поле (Ів.Фр.), також обгороджена сіножать близько оселі [II] — засіяне поле (Ів.Фр.); також обгороджений сінокіс близько оселі [III] — засіяне поле (Ів.Фр. Словник з творів Івана Франка
  2. царина — 1. Область – галузь – ділянка – сфера Слова галузь, сфера, ділянка об’єднує спільне значення – “певна сукупність фактів, явищ, занять, що становлять окрему сторону людської діяльності, людських інтересів”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. царина — ца́рина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. царина — Край <�кінець, околиця> села, з. застава <�в селі>; (де збирають череду) вигін, пасовисько; Р. поле, степ; (освіти) П. сфера, ділянка, галузь. Словник синонімів Караванського
  5. царина — [цариена] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. царина — ЦА́РИНА, и, ж. 1. Околиця, край села. І Яремі дали коня Зайвого з обозу. Усміхнувся на воронім Та й знову у сльози. Виїхали за царину (Т. Шевченко); Перехрестилася Гаїнка .. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину, – не звеліла (Б. Словник української мови у 20 томах
  7. царина — -и, ж. 1》 Околиця, край села. || заст. Ворота при в'їзді в село. 2》 Місцевість за селом, де пастух збирає худобу; вигін. || Те саме, що пасовисько. 3》 Необроблюване, поросле травами поле. 4》 діал. Засіяне поле; посіви; лан. 5》 перен. Сфера діяльності людини; ділянка, галузь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. царина — ГА́ЛУЗЬ (окрема частина, сторона фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства), ДІЛЯ́НКА, СФЕ́РА, ПО́ЛЕ, НИ́ВА, ЦА́РИНА, ФРОНТ, ЛАН, АРЕ́НА книжн., ПО́ПРИЩЕ книжн., рідко. Словник синонімів української мови
  9. царина — Ца́рина, -ни; -рини, -рин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. царина — ЦА́РИНА, и, ж. 1. Околиця, край села. І Яремі дали коня Зайвого з обозу. Усміхнувся на воронім Та й знову у сльози. Виїхали за царину (Шевч., І, 1963, 111); Перехрестилася Гаїнка.. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину,— не звеліла (Гр. Словник української мови в 11 томах
  11. царина — Царина, -ни ж. 1) Застава въ селѣ, ворота при входѣ въ село. 2) Пахатная земля, засѣянное поле. Харьк. Одесс. Угор. Огороженное поле. Вх. Лем. 479. ум. царинка, цариночка. ЕЗ. V. 230. Словник української мови Грінченка