1. Словник української мови Грінченка

царина

Царина, -ни

ж.

1) Застава въ селѣ, ворота при входѣ въ село.

2) Пахатная земля, засѣянное поле. Харьк. Одесс. Угор. Огороженное поле. Вх. Лем. 479. ум. царинка, цариночка. ЕЗ. V. 230.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. царина — ца́рина: засѣяпное поле [ІФ,1890] Ца́рина: — засіяне поле (Ів.Фр.), також обгороджена сіножать близько оселі [II] — засіяне поле (Ів.Фр.); також обгороджений сінокіс близько оселі [III] — засіяне поле (Ів.Фр. Словник з творів Івана Франка
  2. царина — 1. Область – галузь – ділянка – сфера Слова галузь, сфера, ділянка об’єднує спільне значення – “певна сукупність фактів, явищ, занять, що становлять окрему сторону людської діяльності, людських інтересів”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. царина — ца́рина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. царина — 1. Околиця, край села; вигін за селом; необроблюване поле тощо. Виїхали на царину (Т.Шевченко); Перехрестилася Гаїнка.. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину, – не звеліла (Б. Літературне слововживання
  5. царина — Край <�кінець, околиця> села, з. застава <�в селі>; (де збирають череду) вигін, пасовисько; Р. поле, степ; (освіти) П. сфера, ділянка, галузь. Словник синонімів Караванського
  6. царина — [цариена] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  7. царина — ЦА́РИНА, и, ж. 1. Околиця, край села. І Яремі дали коня Зайвого з обозу. Усміхнувся на воронім Та й знову у сльози. Виїхали за царину (Т. Шевченко); Перехрестилася Гаїнка .. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину, – не звеліла (Б. Словник української мови у 20 томах
  8. царина — -и, ж. 1》 Околиця, край села. || заст. Ворота при в'їзді в село. 2》 Місцевість за селом, де пастух збирає худобу; вигін. || Те саме, що пасовисько. 3》 Необроблюване, поросле травами поле. 4》 діал. Засіяне поле; посіви; лан. 5》 перен. Сфера діяльності людини; ділянка, галузь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. царина — ГА́ЛУЗЬ (окрема частина, сторона фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства), ДІЛЯ́НКА, СФЕ́РА, ПО́ЛЕ, НИ́ВА, ЦА́РИНА, ФРОНТ, ЛАН, АРЕ́НА книжн., ПО́ПРИЩЕ книжн., рідко. Словник синонімів української мови
  10. царина — Ца́рина, -ни; -рини, -рин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. царина — ЦА́РИНА, и, ж. 1. Околиця, край села. І Яремі дали коня Зайвого з обозу. Усміхнувся на воронім Та й знову у сльози. Виїхали за царину (Шевч., І, 1963, 111); Перехрестилася Гаїнка.. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину,— не звеліла (Гр. Словник української мови в 11 томах