1. Словник української мови у 20 томах

царина

ЦА́РИНА, и, ж.

1. Околиця, край села.

І Яремі дали коня Зайвого з обозу. Усміхнувся на воронім Та й знову у сльози. Виїхали за царину (Т. Шевченко);

Перехрестилася Гаїнка .. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину, – не звеліла (Б. Грінченко);

– Невже це та сама Харитина, що, здається, ще так недавнечко пасла гусей за цариною? – здивувалася молодиця (Л. Яновська);

Увечері, коли навантажили вози, рушили в дорогу, хутірська красуня догнала Тимка аж за цариною, сунула в руки щось тверде, замотане в чистеньку ганчірку (Григорій Тютюнник);

// заст. Ворота при в'їзді в село.

2. Місцевість за селом, де пастух збирає худобу; вигін.

Господиня їй [Солосі] показала, де корови, випустила їх і веліла гнати у царину, де череду збирають (Панас Мирний);

// Те саме, що пасови́сько.

Зупинившись, постоять [діти] над пташиним гніздом, причаєним у траві, подивуються на кам'яну бабу на скіфській могилі, заглядяться на овечат, що розтеклись по далекій царині, як у воді... (О. Гончар).

3. Необроблюване, поросле травами поле.

Ось обліталась [бджілка], ураз на квітки Росяні, свіжі спустилась; Царина їй, сіножаті, садки Квітом усім поступились (І. Манжура);

Цариною степовою колишеться ковиль-трава (М. Терещенко).

4. діал. Засіяне поле; посіви; лан.

– Галаю – на, Галаю! – закричав знов косар з-під ліса [лісу]. – А не виженеш ти собі корови з царини? (І. Франко);

[Степан: ] В полі хлібець людський зеленіє, а на панському почав рунитись .. Як вдивишся, що як та царина зеленіє, то ніби чуєш, що й кістки в тобі починають лускотіти, неначе почувають, що ось-ось прийде їм невгавна робота... (М. Кропивницький);

[Соня:] Де тато? [Феноген:] Поїхали копи оглядать та на царині, кажуть, упали, не можуть встать (І. Карпенко-Карий).

5. перен. Сфера діяльності людини чи суспільства; ділянка, галузь, нива.

Кожна поема [М. Рильського] в тій чи іншій мірі лірична, оскільки вона вийшла з царини емоцій певного творця і позначена печаттю його особистості, його бачення світу (С. Крижанівський);

З цариною високих температур професор Холод мав зіткнення лише в одній точці: йому завжди було жарко (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. царина — ца́рина: засѣяпное поле [ІФ,1890] Ца́рина: — засіяне поле (Ів.Фр.), також обгороджена сіножать близько оселі [II] — засіяне поле (Ів.Фр.); також обгороджений сінокіс близько оселі [III] — засіяне поле (Ів.Фр. Словник з творів Івана Франка
  2. царина — 1. Область – галузь – ділянка – сфера Слова галузь, сфера, ділянка об’єднує спільне значення – “певна сукупність фактів, явищ, занять, що становлять окрему сторону людської діяльності, людських інтересів”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. царина — ца́рина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. царина — 1. Околиця, край села; вигін за селом; необроблюване поле тощо. Виїхали на царину (Т.Шевченко); Перехрестилася Гаїнка.. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину, – не звеліла (Б. Літературне слововживання
  5. царина — Край <�кінець, околиця> села, з. застава <�в селі>; (де збирають череду) вигін, пасовисько; Р. поле, степ; (освіти) П. сфера, ділянка, галузь. Словник синонімів Караванського
  6. царина — [цариена] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  7. царина — -и, ж. 1》 Околиця, край села. || заст. Ворота при в'їзді в село. 2》 Місцевість за селом, де пастух збирає худобу; вигін. || Те саме, що пасовисько. 3》 Необроблюване, поросле травами поле. 4》 діал. Засіяне поле; посіви; лан. 5》 перен. Сфера діяльності людини; ділянка, галузь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. царина — ГА́ЛУЗЬ (окрема частина, сторона фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства), ДІЛЯ́НКА, СФЕ́РА, ПО́ЛЕ, НИ́ВА, ЦА́РИНА, ФРОНТ, ЛАН, АРЕ́НА книжн., ПО́ПРИЩЕ книжн., рідко. Словник синонімів української мови
  9. царина — Ца́рина, -ни; -рини, -рин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. царина — ЦА́РИНА, и, ж. 1. Околиця, край села. І Яремі дали коня Зайвого з обозу. Усміхнувся на воронім Та й знову у сльози. Виїхали за царину (Шевч., І, 1963, 111); Перехрестилася Гаїнка.. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину,— не звеліла (Гр. Словник української мови в 11 томах
  11. царина — Царина, -ни ж. 1) Застава въ селѣ, ворота при входѣ въ село. 2) Пахатная земля, засѣянное поле. Харьк. Одесс. Угор. Огороженное поле. Вх. Лем. 479. ум. царинка, цариночка. ЕЗ. V. 230. Словник української мови Грінченка