царинка
ЦА́РИНКА, и, ж.
1. Зменш. до ца́рина 1–4.
2. діал. Невеличка лука при садибі, в горах або в лісі, признач. для сінокосу.
Тяжкі часи настали в родині Івана по смерті газди. Загніздилось безладдя, спливали гаразди, продавались царинки одна по одній (М. Коцюбинський);
Ось і світло-зелена царинка. В неї, як в дзеркало, задивляються хмарки (М. Стельмах);
У темняві вечора вирізблювалися зелені свіжі царинки, вкриті, мов килимом, травичкою (А. Крушельницький);
// Сільський майданчик, покритий травою.
Ішла [Маруся] на церковну царинку, під свою улюблену вербу – там не було спокою: дві баби, стоячи кожна на своїм подвір'ю [подвір'ї], лаялися скільки було духу (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- царинка — ца́ринка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- царинка — -и, ж. 1》 Зменш. до царина 1-4). 2》 діал. Невеличка лука при садибі, в горах або в лісі, признач. для сінокосу. || Сільський майданчик, покритий травою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- царинка — ЛУ́КА (рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю), ЛАЗ діал.; ЛУГ, ЛУГО́ВИНА, ЛУЖИ́НА розм. (поросла також кущами); ЦА́РИНКА діал. (невеличка лука при садибі, в лісі); ПРИЛУ́КА (по берегах річок, озер); ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ (заплавні луки). Словник синонімів української мови
- царинка — ЦА́РИНКА, и, ж. 1. Зменш. до ца́рина 1-4. 2. діал. Невеличка лука при садибі, в горах або в лісі, признач. для сінокосу. Тяжкі часи настали в родині Івана по смерті газди. Загніздилось безладдя, спливали гаразди, продавались царинки одна по одній (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- царинка — Царинка, -ки ж. 1) ум. отъ ца́рина. 2) Огороженное мѣсто при усадьбѣ, предназначенное для сѣнокоса. Шух. І. 21. 165. Словник української мови Грінченка