1. Великий тлумачний словник сучасної мови

царинка

ца́ринка

-и, ж.

1》 Зменш. до царина 1-4).

2》 діал. Невеличка лука при садибі, в горах або в лісі, признач. для сінокосу.

|| Сільський майданчик, покритий травою.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. царинка — ца́ринка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. царинка — ЦА́РИНКА, и, ж. 1. Зменш. до ца́рина 1–4. 2. діал. Невеличка лука при садибі, в горах або в лісі, признач. для сінокосу. Тяжкі часи настали в родині Івана по смерті газди. Загніздилось безладдя, спливали гаразди, продавались царинки одна по одній (М. Словник української мови у 20 томах
  3. царинка — ЛУ́КА (рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю), ЛАЗ діал.; ЛУГ, ЛУГО́ВИНА, ЛУЖИ́НА розм. (поросла також кущами); ЦА́РИНКА діал. (невеличка лука при садибі, в лісі); ПРИЛУ́КА (по берегах річок, озер); ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ (заплавні луки). Словник синонімів української мови
  4. царинка — ЦА́РИНКА, и, ж. 1. Зменш. до ца́рина 1-4. 2. діал. Невеличка лука при садибі, в горах або в лісі, признач. для сінокосу. Тяжкі часи настали в родині Івана по смерті газди. Загніздилось безладдя, спливали гаразди, продавались царинки одна по одній (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. царинка — Царинка, -ки ж. 1) ум. отъ ца́рина. 2) Огороженное мѣсто при усадьбѣ, предназначенное для сѣнокоса. Шух. І. 21. 165. Словник української мови Грінченка