1. Літературне слововживання

єхида

ЄХИДА – ЄХИДНА

Єхида, -ди, ч. і ж. розм. Лиха, зла, хитра, лукава людина. Єхида! Аби підвести чоловіка, аби шкоди другому наробити (Панас Мирний); В тій он хаті – мій сусіда... Кар’єрист він і єхида. Дуже вредний чоловік! (С. Олійник).

Єхидна, -ни. 1. Однопрохідний яйцекладний ссавець, верхня частина тіла якого вкрита голками. 2. Отруйна австралійська змія. 3. перен. розм. Те саме, що єхида. [Елеазар:] Єхидна лиш отрутою говорить, але не всіх отрута досягає (Леся Українка); [Ніна:] І подумати, що такій єхидні він надсилає свій перший привіт (І.Кочерга).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єхида — див. злий Словник синонімів Вусика
  2. єхида — єхи́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. єхида — -и, ч. і ж., розм. Лиха, зла, хитра, лукава, в'їдлива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. єхида — ЄХИ́ДА, и, ч. і ж., розм. Лиха, зла, хитра, лукава, в’їдлива людина. В тій он хаті — мій сусіда.. Кар’єрист він і єхида. Дуже вредний чоловік! (С. Ол., Вибр., 1959, 274). Словник української мови в 11 томах
  5. єхида — Єхида, -ди ж. 1) Змѣя єхидна. 2) об. Ехида, злой и лукавый человѣкъ. Єхида! Аби підвести чоловіка, аби шкоди другому наробити. Мир. Пов. II. 71. Словник української мови Грінченка