І

I

Як назва літери вживається в с. р.: мале і; як назва звука вживається в ч. р.: голосний і.

II

І, Й, спол. Уживаються для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць (однорідних членів речення, цілих речень), для поєднання членів речення і речень. – Я ще й вчора вам говорив, що все те, що було вашим: і земля, і худоба, й хати, і навіть ви самітепер князівські! (А.Кащенко).

І в українській мові чергується з й.

І вживається переважно для того, щоб уникнути збігу приголосних, на початку речень та після паузи, що на письмі позначається крапкою, крапкою з комою, комою, двома крапками та крапками.

Й уживається переважно, щоб уникнути збігу голосних (між голосними та після голосного).

За цими ж правилами чергуються звуки ій у словах імення – ймення, імовірнийймовірний, іти – йти.

Чергування ій не буває: при зіставленні понять (батьки і діти, дні і ночі, життя і смерть) та в іншомовних словах.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. і — І² (Й), спол. I. єднальний. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць. 1. Поєднує однорідні члени речення. Човни і байдаки палали, Соснові пороми тріщали, Горіли дьоготь і смола (І. Словник української мови у 20 томах
  2. і — і 1 сполучник незмінювана словникова одиниця і 2 частка незмінювана словникова одиниця і 3 вигук незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  3. і — і: ◊ і не вми́лася до <�кого, чого> → вмитися ◊ і я би міг, та не дав мені́ Біг = Біг і́берок жакет (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. і — I невідм., с. Дванадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука "і". Ставити (поставити) крапку (крапки) над "і" — а) уточнювати сказане, не залишати нічого недомовленим; б) доводити до логічного завершення. II 1. (й), спол. єднальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. і — Одиниця уявна. Універсальний словник-енциклопедія
  6. І — І, сп.; і вимовляємо та пишемо завжди між двома приголосними: У нас і без госте́й так, а також на початку речення Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. і — І¹, невідм., сер. Одинадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука «і». ♦ Ставити (поставити) крапку (крапки) над «і»: а) уточнювати сказане, не залишати нічого недомовленим. Поговорити було про що. Словник української мови в 11 томах
  8. і — I. І сз. II. Був собі чоловік, і все його жінка слабувала. Рудч. Ск. І. 168. Як Бог дасть, то і в вікно подасть. посл. І вітер не віє, і сонце не гріє. н. п. І виходила до його вся земля. Єв. Мр. І. 5. І де ті люде тут возьмуться. Шевч. 339. Словник української мови Грінченка