і

I невідм., с.

Дванадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука "і".

Ставити (поставити) крапку (крапки) над "і" — а) уточнювати сказане, не залишати нічого недомовленим; б) доводити до логічного завершення.

II

1. (й), спол. єднальний. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць.

1》 Поєднує однорідні члени речення.

|| Поєднує в інтонаційне ціле два слова, що виражають єдине поняття, напр.: батько й мати – батьки, літом і зимою – постійно, там і тут – скрізь.

|| З'єднує повторювані слова, що позначають тривалість дії, наростання ознаки тощо, з метою підсилення вислову.

|| Поєднує слова, протилежні за змістом, посилюючи протиставлення.

2》 Поєднує цілі речення: а) за вираження відношень однорідності; б) за вираження часових відношень: а) одночасності дій; б) послідовності дій або явищ у часі.

|| Поєднує два речення, у другому з яких є вказівка на несподіваність, раптовість дії, події; в) за вираження причиново-наслідкових зв'язків; дорівнює спол. отже, а тому; г) при вираженні умовно-наслідкових зв'язків.

3》 Поєднує речення або члени речення, пов'язані зіставно-протиставними відношеннями; за значенням наближається до спол. але, проте.

2.

перелічувальний. Поєднує окремі слова або речення в переліку, виступаючи перед кожним членом перелічуваного ряду, в тому числі й перед першим.

|| Повторюється перед кожним із двох однорідних членів речення, що становлять єдине поняття.

|| Повторюється перед кожним із двох однорідних членів речення, протилежних за значенням.

|| Завершує перелік перед останнім словом або реченням у переліку (без сполучників).

Id:

І так далі (і т. д.); І таке інше (і т. ін.); І подібне (і под.) — у кінці переліку вказує на його неповноту, на можливість його продовження. 3 приєднувальний.

1》 Приєднує окремі члени речення, що доповнюють, уточнюють думку, висловлену в реченні.

2》 Приєднує речення, що доповнює або розвиває думку, висловлену в попередньому реченні.

|| Приєднує речення, що є підсумком висловленого раніше.

3》 Уживається на початку кількох речень у розповіді, надаючи мові плавності та вказуючи на послідовну зміну подій, явищ (часто в стилізації під народнопоетичну чи біблійну розповідь).

4.

приєднувально-підсил., у сполуч. з займ. і присл. де, скільки, що, як, який і т. ін. Приєднує речення (здебільшого питальні та окличні) або члени речення, підсилюючи виразність їхнього змісту.

5.

допустовий. Уживається в значенні, близькому до спол. хоч.

III (й), част. підсил.

1》 Уживається для підкреслення, вирізнення значення слова, перед яким стоїть; значенням близька до ж (же).

2》 Уживається з відтінком результативності в середині речення перед присудком для підкреслення внутрішнього зв'язку явищ, подій, про які йде мова в реченні.

|| Указує на відповідність того, що відбулося, тому, чого очікували.

3》 Уживається в значенні, близькому до частки навіть.

4》 Уживається в значенні, близькому до часток теж, також.

5》 Уживається в значенні, близькому до частки вже.

6》 Уживається в значенні, близькому до частки ще.

І (й) так — без того.

IV (нерідко вимовляється подовжено і-і!, і-і-і!), виг.

Виражає подив, розчарування, нехіть, сумнів і т. ін.