1. Словник української мови в 11 томах

єхида

ЄХИ́ДА, и, ч. і ж., розм. Лиха, зла, хитра, лукава, в’їдлива людина.

В тій он хаті — мій сусіда.. Кар’єрист він і єхида. Дуже вредний чоловік! (С. Ол., Вибр., 1959, 274).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єхида — ЄХИДА – ЄХИДНА Єхида, -ди, ч. і ж. розм. Лиха, зла, хитра, лукава людина. Єхида! Аби підвести чоловіка, аби шкоди другому наробити (Панас Мирний); В тій он хаті – мій сусіда... Кар’єрист він і єхида. Дуже вредний чоловік! (С. Олійник). Єхидна, -ни. Літературне слововживання
  2. єхида — див. злий Словник синонімів Вусика
  3. єхида — єхи́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  4. єхида — -и, ч. і ж., розм. Лиха, зла, хитра, лукава, в'їдлива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. єхида — Єхида, -ди ж. 1) Змѣя єхидна. 2) об. Ехида, злой и лукавый человѣкъ. Єхида! Аби підвести чоловіка, аби шкоди другому наробити. Мир. Пов. II. 71. Словник української мови Грінченка