Єгипетська література стародавня

Єги́петська література стародавня

• Єгипетська література стародавня

- л-ра Старод. Єгипту. Розвивалася єгип. мовою, що вийшла з ужитку в перші століття н. е. Одна з найдавніших л-р світу, пам'ятки якої дійшли до нас з 3 тис. до н. е. у вигляді ієрогл., ієратичних і демотичних текстів, різних змістом і жанрами. В Є. л. с. уперше зустрічається чимало сюжетів, до яких зверталися пізніше усна нар. творчість і л-ри ін. давніх та сучас. народів. Значне місце в худож. спадщині старод. єгиптян займають казки. Побудовані на фольклор. основі, вони сповнені яскравої образної фантазії, симпатії до людини, впевненості у перемозі добра над злом; багато з них відзначається високою худож. досконалістю: казки про двох братів, про Правду й Кривду, казка про мореплавця з розбитого корабля — найдавніший у світі зразок пригодницької л-ри (оригінал зберіг. у Ленінграді в Ермітажі). Поширеними в Є. л. с. були оповіді — тексти, близькі до реального істор. фону, викладені від першої особи (автобіогр. повість єгиптянина Сінухе та ін.). Серед кращих творів Старод. Єгипту — папірус серед. 11 ст. до н. е. (зберіг. у Моск. музеї образотворчих мист-в), що містить витриманий у реалістич. тонах звіт про подорож єгиптянина Ун-Амуна до Бібла. В ньому подано цікаві відомості про країни Сх. Середземномор'я. З дидактичних творів майже повністю збереглися повчання, складені переписувачами Ані й Аменемопе для своїх синів. Ін. повчання приписуються мудрецям (напр., Птаххотепу) і фараонам (напр., Аменемхету І). У повчаннях містяться практичні настанови й поради на різні випадки життя. Жанрова палітра представлена також міфами, гімнами, молитвами, епістолярними творами, байками, епосом, любовною лірикою тощо. До Є. л. с. відносять і тексти на пірамідах, написи царів та вельмож. Окремі твори Є. л. с. збереглися в кількох списках, віддалених інколи між собою цілими століттями, що свідчить про їхню тривалу популярність серед єгиптян. Характерна риса Є. л. с., як і багатьох ін. давньосх. л-р, — анонімність. Є. л. с. занепадає у 4 ст. до н. е., коли в Александрії почала бурхливо розвиватися л-ра давньогрец. мовою. Є. л. с. мала значний вплив на л-ри ін. народів, зокрема на давньогрец.ку. Деякі єгип. сюжети через давньогрец. л-ру проникли в л-ру європ. народів. Інтерес до Є. л. с. посилився після дешифрування 1822 ієрогліфів франц. єгиптологом Ж. Ф. Шампольйоном.

Укр. вчений О. Коцейовський опубл. першу на Україні працю з єгиптології "Тексти пирамид" (Одеса, 1917), в якій дешифровано і прокоментовано 300 написів на давньоєгипетських спорудах.

Високохудож. зразки давньоєгип. поезії (12 лірич. пісень) донесла до укр. читача Леся Українка у своєму переспіві з нім. наук. перекладу. За рад. часу переспіви давньоєгип. лірики зробив також Б. Стельмах (журн. "Всесвіт", 1980, № 11).

Тв.: Укр. перекл. — Українка Леся. Ліричні пісні давнього Єгипту. В кн.: Українка Леся. Зібрання творів, т. 2. К., 1975; Рос. перекл. — Путешествие Ун-Амуна в Библ. М., 1960; Поэзия и проза Древнего Востока. М., 1973; Сказки и повести Древнего Єгипта. Л., 1979.

Літ.: Тураев Б. А. Египетская литература, т. 1. М., 1920; Література Древнего Востока. М., 1971; Стельмах Б. З лірики стародавнього Єгипту. "Всесвіт", 1980, № 11; Зленко Г. Наполегливий дослідник "Всесвіт", 1986, № 5.

С. І. Ткаченко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me