ІКРАМІ Джалол

ІКРАМІ́ Джалол

• ІКРАМІ Джалол

[7 (20).IX 1909, Бухара]

- тадж. рад письменник, нар. письменник Тадж. РСР з 1979. Член КПРС з 1945. Закінчив 1928 Самарканд. учит. ін-т. Основною у творчості І. є істор.-революц. тематика. Автор збірок оповідань і нарисів "Життя і перемога" (1934), "Мухаббат" (1951), повісті "Павутина" (1960), трилогії "Дванадцять воріт Бухари" (1962 — 74), романів "Дочка вогню" (1964), "Пригоди Сафара Махсума" (1974), "Сафар Махсум в Бухарі" (1980), "Хатлон" (1986), п'єси "Гарнізон не здається" (1957) та ін. Картини становлення колг. ладу в Таджикистані та життя села в повоєнний час відтворив у романі "Шоді" (ч. 1 — 2, 1940 — 49). В романах "Визнаю себе винним" (1957), "Вороння живуче" (1979) порушує проблеми сім'ї. Інсценував роман С. Айні "Дохунда" (1954). Пише і для дітей (повісті "Що ти привіз з Москви", 1936; "Мій учитель, моя школа і я сам", 1972, та ін.). Книги оповідань та нарисів "Герой Дніпра" (1944) та "З Душанбе до Києва" (1959) — про дружбу таджицького і українського народів. Окремі твори І. переклали Д. Олександренко та В. Рудковський.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Дочка вогню. К., 1970; Вороння живуче. К., 1987; Рос. перекл. — Поверженный. М., 1980; Двенадцать ворот Бухары. М., 1987; Приключения Сафара Махсума. М., 1938; Признаю себя виноватым... М., 1989.

■ Літ.: Писатели Таджикистана. Душанбе, 1986.

X. Шодикулов,