ІЛАРІОН

ІЛАРІО́Н

• ІЛАРІОН

(р. і м. н. невід. — не раніше 1054)

- оратор і письменник, церк.-політ. діяч Київ. Русі. За даними Початкового зведення (1095), був священиком княжої церкви Спаса на Берестові біля Києво-Печерського монастиря. 1051 Ярослав Мудрий і Собор руських єпископів поставили І. першим київ. митрополитом з руських. Однодумець і помічник Ярослава в його боротьбі за політ. й ідеологічну незалежність Київ. Русі від Візантії. Брав участь у здійсненні часткової реформи візант. канонічного права, у створенні "Правди Ярослава" — збірника законів давньорус. феодального права. За літописом, був "муж благ, книжен и постник". Вірогідно, після смерті Ярослава Мудрого Іларіона було позбавлено сану київського митрополита. І. — представник урочистого красномовства в л-рі Київ. Русі (див. Ораторсько-проповідницька проза), ймовірний автор "Слова о законі; і благодати" (1037 — 50), в якому з патріотич. позицій обгрунтовується думка про рівноправність усіх народів, відстоюється культура і церк. незалежність Русі від Візантії. Традиція приписує І. авторство ще кількох богосл.-догматичних творів — "ИсповЂданіе вЂры", "Молитва", повчання священикам, "Слово к брату столпнику" та ін.

■ Літ.: Молдован А. М. "Слово о законе и благодати" Илариона. К., 1984; Идейно-философское наследие Клариона Киевского, ч. 2. М., 1986; Жиленко І. "...Муж благ, книжен...". "Київ", 1988, № 1; Мишанич О. Голос давніх віків. "Київ", 1988, № 8; Кожинов В. Творчество Илариона и историческая реальность его эпохи. "Вопросы литературы", 1988, № 12.

О. В. Мишанич.