ІНГУЛЬСЬКИЙ Петро Мокійович

ІНГУ́ЛЬСЬКИЙ Петро Мокійович

• ІНГУЛЬСЬКИЙ Петро Мокійович

[4 (17).VII 1912, с. Медівка, тепер Липовецького р-ну Вінн. обл. — 22.VII 1976, Львів]

- укр. рад. письменник, публіцист, засл. працівник культури УРСР з 1972. Член КПРС з 1947. Закінчив 1937 Харків. хіміко-технол. ін-т. Учасник Великої Вітчизн. війни. З 1946 — на журналіст. та видавничій роботі у Львові. Друкувався з 1947. Автор збірок нарисів та оповідань: "Заводські будні" (1955), "Джерела б'ють" (1956), "Вірність" (1958), "Не журіться, мамо" (1959), "Коли скресають ріки", "Великий Роздол" (обидві — 1960), "Водоспади не замерзають", "Добротворці" (обидві — 1961), "Львівська легенда" (1962), "Було і мені сімнадцять" та "Формула неспокою" (обидві — 1963), "Ватра" (1964), "Слово про побратимів" (1968; Респ. премія ім. Я. О. Галана, 1970), "Обрії пахнуть вітрами" (1972), "Смак джерельної води" (1975); збірок повістей "Відгомін" (1963), "Роман Подоляк про себе і про людей" (1965). Осн. теми — соціальні перетворення на західноукр. землях, турбота і праця людей. У творчості І. поєднується публіцистичність й ліризм, використовуються фольклорні образи.

♦ Тв.: Відгомін. — Вірність. — В Загір'ї. К., 1963; З усіх доріг. Львів, 1977; Клятва і пам'ять. К., 1983.

■ Літ.: Гурладі М. Риси сучасності. К., 1962; Гурладі М. Великі роки. К., 1968.

Л. І. Міщенко.