ІНДРАНЕ Ілзе

І́НДРАНЕ Ілзе

• ІНДРАНЕ Ілзе

(справж. — Ундіна Ятнієце; 23.IV 1927, Лаздонська волость, тепер Мадонський р-н)

- латис. рад. письменниця. Закінчила 1951 Риз. пед. ін-т. Автор збірок оповідань "Іскра" (1959), "Тижис, Тожис і Тедис" (1960), п'єси "Міст" (1961), повісті "Хліб" (1966), "Босоніж" (1970), романів "Ліщинові містки" (1963), "Каска з каштанами" (1966), "Водоніс" (1971, автобіогр.), "Анемона" (1974), "Айсма" (1980), "Донатова сокира", "Почути Ведмідку" (обидва — 1984). Осн. теми творчості — внутр. світ молодого сучасника, виховання підростаючого покоління в дусі миру і дружби, поваги до героїч. минулого, високої моральності і культури. Виступає з публіцистич. статтями. Пише також для дітей. Окремі твори І. переклали І. Липовецька та З. Коваль.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Хліб. В кн.: Сузір'я, в. 1. К., 1967; [Твори]. В кн.: Сузір'я, в. 5. К., 1971; Ліщинові містки. К., 1973; Рос. перекл. — Искорки. Рига, 1961; Зыбкие мостки. М., 1963; Каска с каштанами. М., 1969; Водонос. М., 1976; Айсма. М., 1984; Донатов топор. Рига, 1987.

■ Літ.: Брок А. Говорить правду о нашем времени. "Даугава", 1981, № 7; Брок А. Голубая бесконечность незабудки. "Детская литература", 1981, № 12.

О. Г. Астаф'єв.