Індіанські літератури

Індіа́нські літератури

• Індіанські літератури

- л-ри індіанців Лат. Америки, розвиваються поряд з іспаномовною л-рою мовами корінних народів — кечуа (Перу, Болівія, Еквадор, Чілі, Аргентина), аймара (Болівія, Перу, Чілі), гуарані (Парагвай) та ін. Задовго до відкриття континенту європейцями існували епічні сказання деяких індіан. племен, окремі з них збереглися в піктографічних записах (див. Піктографічне письмо; напр., "Стрічка мандрів" у ацтеків). Найдавніші жанри — пісні (трудові, обрядові та бойові) і казки (чаклунські, побутові, про звірів та ін.). Значне місце посідають релігійно-міфологічні (гімни богам, пророцтва, молитви) та дидактичні твори. Перші істор. хроніки написано у формі ритмізованої прози. Один з найвидатніших індіанських (науа) поетів — Несауалькойотль (15 ст.), правитель міста-держави Тескоко (тер. теперішньої Мексіки), мислитель і вчений. Першим письменником, істориком і філософом, який досліджував історію культури інків, був Гарсіласо де ла Вега (праці "Історія держави інків", т. 1 — 2, 1609, та ін.). Деякі народи мали свій епос (науа — про Кецалькоатля, в їхній міфології бог науки; уривки дійшли до наших часів). Відомі твори — епос кіче "Пополь-Вух" ("Книга поради", записана лат. шрифтом бл. 1550 — 55, опубл. 1861), нар. віршовані драми кечуа "Апу-Ольянтай" (15 ст., опубл. 1853) і "Уткха Паукар" (до 16 ст.), "Літописи какчикелів" (запис. у 17 ст., опубл. 1855), драма-балет "Рабіналь-ачі" ("Воїн із селища Рабіналь", запис. 1850, опубл. 1862), кн. пророцтв майя "Чілам-Балам" (за ім'ям жерця-віщуна, знайдена на поч. 20 ст.) та ін.; книги майя — "Дрезденський кодекс" (знайдений 1739 у Відні, зберігається у Дрездені), "Кодекс Тро-Кортезіанус" (знайдений у 2-й пол. 19 ст. у Мадриді, зберіг. там же), "Кодекс Персіанус" (знайдений 1859 у Парижі, зберіг. там же) та ін. Незважаючи на утиски і обмеження, індіан. народи відстоюють право на розвиток своїх самобутніх культур. Одним з виявів цієї боротьби є індіанізм. Провідні латиноамер. письменники постійно звертаються до багатої фольклор. спадщини індіан. народів (М. А. Астуріас, Г. Гарсіа Маркес, А. Карпентьєр та ін.).

♦ Вид.: Рос. перекл. — Пополь-Вух. — Родословная владык Тотоникапана. М. — Л., 1959; Апу-Ольянтай. В кн.: Инка Гарсиласо де ла Вега. История государства инков. Л., 1974.

■ Літ.: Кинжалов Р. В. Драма киче "Рабиналь-ачи", "Вестник истории мировой культури", 1961, № 5; Леон-Портилья М. Философия нагуа. М., 1961; Зубрицкий Ю. А. "Апу-Ольянтай" — памятник культуры народов кечуа. В кн.: Культура индейцев. М., 1963; Гончарова Т. В. О типологии мифологических мотивов "Пополь-Вух". "Латинская Америка", 1973, № 6; Кнорозов Ю. В. Иероглифические рукописи майя. Л., 1975; Валькарсель Г. Возрождение кечуа. "Латинская Америка", 1976, № 2; История литератур Латкнской Америки. От древнейших времен до начала войны за независимость. М., 1985.

Б. В. Клименко.