1. Українська літературна енциклопедія

АКМЕЇЗМ

АКМЕЇ́ЗМ

• АКМЕЇЗМ

(від грец. 'ακμή — вершина, розквіт)

- модерністська течія в рос. поезії 10-х pp. 20 ст., яка сформувалася в умовах кризи бурж. мист-ва передреволюц. часу. Теоретики А. — М. Гумільов і С. Городецький проголошували (журн. "Аполлон", 1913, № 1) відхід від символізму з його затемненістю, езотеричністю і містицизмом, зашифрованою багатозначністю слова, утверджуючи натомість класичну ясність і простоту, повернення до реального світу речей. Проте деклароване акмеїстами сприйняття світу "у всій сукупності прекрасного і потворного" не виходило за рамки пасивного споглядання і було позбавлене перспективи соціальних перетворень. Один з осн. постулатів А. пов'язаний з утвердженням культу первісно-біол. начала в людині, протиставленого соціальності сучас. світу. Звідси — ін. варіант назви цієї літ. течії — адамізм (від імені біблійної першої людини — Адама). Термін "адамізм" у творчості різних поетів набував різного змісту (напр., у поезії М. Гумільова він означав утвердження сильної особистості). Акмеїсти розробили ущільнений, ощадний і лаконічний поетичний стиль, спрямований на вираження філос. проблематики. Серед представників А. — члени літ. гуртка "Цех поэтов" (1911 — 1914) М. Кузмін, А. Ахматова, М. Зенкевич, О. Мандельштам, В. Нарбут та ін. А. припинив існування після Великої Жовтн. соціалістич. революції. Колишні акмеїсти А. Ахматова, О. Мандельштам стали визначними рад. поетами, активно працювали в рад. л-рі С. Городецький, В. Нарбут. На Україні А. не набув поширення.

■ Літ.: Бушмин И. Поэтическое искусство Мандельштама. М., 1964; Жирмунский В. Творчество Анны Ахматовой. М., 1973.

Л. Р. Світайло.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акмеїзм — акмеї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. акмеїзм — -у, ч. Напрямок у російській літературі, що виник у 1912-1913 рр. і проповідував теорію "мистецтва для мистецтва", індивідуалізм, формалізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. акмеїзм — АКМЕЇ́ЗМ, у, ч. Напрям у російській поезії початку XX ст., представники якого, протиставляючи себе символістам, прагнули до предметно-конкретного зображення світу, використання слова у первісному, а не символічному значенні. Словник української мови у 20 томах
  4. акмеїзм — (від грец. ακμή – вершина чогось) модерністська течія в російській поезії на початку 20 ст. Акмеїсти проповідували теорію «чистого мистецтва», аполітизм, індивідуалізм та містику. Група акмеїстів розпалася в 1922. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. акмеїзм — Напрямок у рос. поезії 1911-21, започатковували М. Гумільов, С. Городецький та О. Мандельштам; зосереджений на конкретному та образному відтворенні краси реального світу; заперечував містичне сприйняття реальності символістами. Універсальний словник-енциклопедія
  6. акмеїзм — Акмеї́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. акмеїзм — АКМЕЇ́ЗМ, у, ч. Реакційний напрям у російській літературі, що виник у 1912 —1913 рр. і проповідував теорію "мистецтва для мистецтва", індивідуалізм, формалізм. Реалізм.. розвивається в непримиренній боротьбі з різноманітними ідеалістичними.. Словник української мови в 11 томах