БАГРЯНИЙ Іван

БАГРЯ́НИЙ Іван

• БАГРЯНИЙ Іван

(2.Х 1907, с. Куземин, тепер Охтирського р-ну Сум. обл. — 25.VIII 1963, ФРН)

- укр. письменник у ФРН. Навчався в Київ. худож. ін-ті. Належав до літ. об'єднання "Марс". Перші твори з'явилися 1926 в журн. "Глобус". Автор зб. віршів "До меж заказаних" (1927), істор. роману у віршах "Скелька" (1929), поем "Монголія" (1927) і "Аве Марія" (1929). У 1932 був репресований; 1945 емігрував, вів за кордоном активну націоналістичну діяльність. В еміграції видав зб. поезій "Золотий бумеранг" (1946), романи "Звіролови" (1944, перевид. 1946 — 47 під назвою "Тигролови"), "Сад Гетсиманський" (1950), "Огненне коло" (1953), п'єси "Морітурі" (1947), "Генерал" (1947), "Розгром" (1948), позначені антирад. спрямуванням.

П. А. Загребельний.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Багряний Іван — (псевдонім Івана Павловича Лозов'ягіна) 1906-63, укр. письменник і громадський діяч; член літературного об'єднання МАРС; репресований 1932, покарання відбував на Далекому Сх. Універсальний словник-енциклопедія