БАКАЛОВ Георгі Іванов

БАКА́ЛОВ Георгі Іванов

• БАКАЛОВ Георгі Іванов

(27.XI 1873, м. Стара Загора — 14.VII 1939, Софія)

- болг. публіцист, поет, літ. критик, історик, пропагандист марксизму, чл.-кор. АН СРСР з 1932. З 1891 — член Болг. с.-д. партії, з 1920 — член БКП. Під час навчання в Женев. ун-ті (1891 — 93) підтримував зв'язки з Г. В. Плехановим і групою "Визволення праці". Делегат конгресів II Інтернаціоналу (1897, 1904). Опубл. збірки поезій "Вірші революціонера" (1895) і "До свободи" (1902). Перекладав і пропагував праці К. Маркса, Ф. Енгельса, Г. В. Плеханова. В 1925 емігрував до СРСР. У 1932 повернувся до Болгарії. Автор літературозн. праць "Болгарська література і соціалізм" (1911), "Христо Ботев" (1934), "Російські друзі Христо Ботева", "Від Пушкіна до Смирненського" (обидві — 1937), "Сучасна болгарська література" (1938) та ін. Перекладач творів О. Пушкіна, М. Некрасова, М. Чернишевського, М. Горького, В. Маяковського та ін. У 1894 надрукував у своєму перекладі оповідання І. Франка "Як пан собі біди шукав" (скорочено).

Б. належать статті "Пан Ст. Чилингиров і „дух" Шевченка" (1934), "Шевченко і російська демократія" (1939) та ін. З передмовами Б. в Держнацменвидаві УРСР вийшли болг. мовою збірки віршів М. Марчевського "Бунт" (К., 1930) і К. Кюлявкова "Занесені сокири" (К., 1931), а також роман А. Константинова "Бай Ганьо" (К., 1931) в укр. перекладі. Брав участь у роботі 2-ї Міжнар. конференції революц. письменників (Харків, 1930).

О. В. Шпильова.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me