байронізм

байроні́зм

• байронізм

- суспільно-політичні та ідейноестетичні тенденції, що проявилися в європ. л-рі поч. 19 ст. під впливом творчості і діяльності Дж. Байрона. Вплив Байрона на нац. л-ри був неоднаковим. Так, англ. чартистська поезія засвоїла громадян. пафос його політ. поезії. У Франції для одних письменників були особливо близькі ідеали свободи (В. Гюго), інші творили демонічні образи з їх похмурим почуттям самотності (А. де Віньї). На італ. л-ру великий вплив мала політ. лірика Байрона, тираноборчі мотиви його творчості були характерні для Г. Гейне і Ш. Петефі. А. Міцкевич сприймав передусім дух волелюбності романтичних поем Байрона. Рос. волелюбних поетів вабив образ романтич. героя-бунтаря ("Войнаровський" К. Рилєєва, ранні твори М. Лермонтова).

Джерелом багатьох творів європ. романтиків, де виступав байронівський герой, стали укр. легенди і перекази, а також проромантична укр. історіографія (гол. чин. "Історія русів"). Яскравим прикладом зображення легендарних постатей укр. історії в дусі байронічного героя є поеми "Богдан Хмельницький", "Сповідь Наливайка", "Гайдамак" К. Рилєєва. Естетизація природи, втеча від жорстокості і буденності буття — як форма протесту проти дійсності, поза самотності, світова скорбота як вираження змісту внутр. світу особистості, а разом з тим ненастанний пошук гармонії, злиття із світом — ці характерні риси байронічного героя більшою чи меншою мірою наявні в укр. романтизмі 20 — 40-х років 19 ст. Це стосується як ліричних поетичних творів ("Море" І. Срезневського, "Човен" Є. Гребінки, цикл "Небо" М. Петренка та ін.), так і епічних творів ("Волох", "Палій", "Козак" Л. Боровиковського, "Козак", "Палій" М. Маркевича, поеми "Палій" В. Забіли та "Богдан" Є. Гребінки, "Козак і гулянка" О. Корсуна). Найповніше риси Б. проявилися у рос. віршах Є. Гребінки "Утешение", "Недуг", "Моя месть", де підноситься образ демонічного героя, що живе у царстві духу, недоступному простим смертним і, як лермонтовський демон, кидає звідти виклик усьому світові. Певні риси байронічного героя притаманні образу народного співця, поета ("Бандурист" Л. Боровиковського, "Украинский бард" Є. Гребінки, "Бандурист" О. Афанасьєва-Чужбинського, "Бандурист" М. Маркевича, "Співець Митуса" М. Костомарова). В укр. романтичній л-рі домінуючими рисами байроніч. героя є близькість до природи, прагнення свободи народу і особистості.

■ Літ.: Фракко І. Лорд Байрон. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 29. К., 1981: Жирмунский В. И. Байрон и Пушкин. Л., 1978; Журавська І. Ю. Байрон, Шеллі та інші романтики. В кн.: Журавська І. Ю. Іван Франко і зарубіжні літератури. К., 1961.

В. П. Березинський.