БАРВІНСЬКИЙ Володимир Григорович

БАРВІ́НСЬКИЙ Володимир Григорович

• БАРВІНСЬКИЙ Володимир Григорович

(псевд. — Барвінок Василь, Ришмидинов та ін.; 25.II 1850, с. Шляхтинці, тепер с. Гніздичка Тернопільського р-ну Терноп. обл. — 3.II 1883, Львів)

- укр. письменник, один з лідерів "народовців". Брат Олександра Барвінського і Осипа Барвінського. Закінчив 1872 юрид. ф-т Львів. ун-ту. Редактор журн. "Правда" (1876 — 80), засновник, видавець і редактор газ. "Діло" (1880 — 83), де виступав з публіцистич. статтями, оповіданнями, повістями. У прозі, здебільшого мелодраматичній (повісті "Скошений цвіт", 1877; "Сонні мари молодого питомця", 1879; оповідання "Мужик і пан" та "Химерні любощі", обидва — 1872), дидактично-моралізаторській (оповідання "Безталанне сватання", 1876) або публіцистичній Б. показував зацікавленість молоді громадськими справами, виступав на захист прав жінки, критикував окремі види попівства. Автор доповіді "Поезія Т. Шевченка а наше народне життя" (1878), "Огляду творчості І. Крашевського" (1879), "Споминок молодих літ" (1874), а також просвітянських брошур ("Вексель і лихва — наша біда", "Тридцять літ тверезості", 1876), розвідки "Досліди з поля статистики". І. Франко, позитивно оцінивши деякі публіцистичні виступи Б., гостро критикував його націоналістичні погляди, обмеженість ідейно-естетичної програми.

■ Літ.: Володимир Барвеньскій... "ДЂло", 1883, 27 сЂчня (8 лютого); Споминки про життя і діяльність Володимира Барвінського. Львів, 1884.

І. О. Денисюк.