Бенінська література

Бені́нська література

• Бенінська література

- л-ра народів, що населяють Республіку Бенін. Поширені казки, прислів'я, приказки і особливо легенди, в яких відображено історію країни починаючи з 2-ї пол. 17 ст. Оскільки мови народів Беніну — безписемні, сучасна л-ра розвивається франц. мовою. Становлення її почалось у 30-х pp. 20 ст. Праці про старод. анімістичні обряди, а також перший істор. роман "Догісіми" (1938) належать П. Хазуме. У 50-х pp. із значними книгами виступили історики й літератори К. Агбо, А. Акенделе і С. Агесі. Найвідоміші твори цього періоду — періоду піднесення нац.-визв. руху — поетична зб. "Розповідає негр" П. Жоакіна (1954) і антиколоніальна публіцистика кн. "Обурена Африка" А. Тевойоджра (1958). Романтичні тенденції властиві романам О. Белі-Кенума "Вічна пастка" (1960) і "Спів озера" (1965). Після проголошення 1960 незалежності країни провідним жанром стала поезія. Серед поетів чільне місце посідають Еусташ Прюденсіо (збірки "Вітер з озера", 1967; "Тіні й сонце", 1968; "Шаленість раси", 1970) та Р. Догбе-Давид (збірки "Води Моно", 1963; "Береги смертних", 1964; "Мис Свободи", 1969), твори яких пройняті антиколоніальним революц. пафосом, патріотизмом. Надбанням драматургії стала істор. драма "Кондо-Акула" Ж. Плія (1967). Книгя дорожніх нотаток "Подорож до країни Леніна" Р. Догбе-Давида (1967) містить враження від перебування в СРСР. Вірші Е. Прюденсіо та М. Суману, що ввійшли до зб. "Поезія Африки" (К., 1983), укр. мовою переклав В. Ткаченко.

■ Літ.: Современные литературы Африки. Северная и Западная Африка. М., 1973.

В. І. Ткаченко.