ВІРШ ПРОЗОЮ

ВІРШ ПРО́ЗОЮ

• ВІРШ ПРОЗОЮ

, поезія в прозі — короткий ліричний твір, написаний прозою. В. л. має ознаки власне вірша: невеликий обсяг, особливий тип будови худож. образу, в основі якого лежить ліричне переживання, безсюжетна композиція, підвищена емоційність худож.-стильових засобів. Однак у В. п. відсутня звукова організація мови, хоч і простежується тенденція до ритмічної та фонетичної упорядкованості. В. п. є проміжною формою між поезією і прозою за тематично-стильовими і композиційними (але не метричними) ознаками. Тому його слід відрізняти від вільного вірша, ритмізованої прози тощо. За змістом В. п. — "етюд з натури", лірич. або філософський роздум тощо. Термін уперше вжито у збірці французького поета Ш. Бодлера "Малі поезії у прозі" ("Паризький сплін", вид. 1869). В рос. л-рі його перейняв І. Тургенєв як підзаголовок до свого циклу "Senilia" (1878 — 82), до якого ввійшли твори, що стали класичними взірцями В. п. ("Как хороши, как свежи были розы" та ін.). В дожовтневій укр. л-рі В. п. розробляли Дніпрова Чайка (цикл "Морські малюнки"), О. Кобилянська ("Там, де звізди пробивались"), М. Коцюбинський (цикл "З глибини"), В. Стефаник ("Поезії в прозі"), Г. Хоткевич (зб. "Гірські акварелі") та ін., в укр. рад. л-рі — Є. Гуцало ("Етюди") та ін.

■ Літ.: Балашов Н. И. Жанр стихотворения в прозе у Тургенева и Толстого в свете новых данных. В кн.: Славянские литературы. IX международный съезд славистов. Киев, сентябрь 1983 г. М., 1983.

В. О. Хитрук.