віршознавство

віршозна́вство

• віршознавство

- наука про віршову форму літ. творів; складова частина поетики. Традиційно поділяється на три розділи: метрику (вчення про внутр. будову вірша, його метричну й ритмічну організацію), строфіку (вчення про сполучення віршів у єдине ритмічне, інтонаційне й смислове ціле) іфоніку (вчення про звукові сполучення у вірші з погляду їхньої естетичної й емоційної функцій).

Укр. В. бере початок із спостережень над віршовими формами в давніх поетиках та граматиках викладачів укр. шкіл 16 — 18 ст. і професорів Києво-Могилянської академії — "Київська поетика" (1637), граматики Мелетія Смотрицького, Лаврентія Зизанія, поетики Феофана Прокоповича, М. Довгалевського, Г. Сломинського та ін. У 19 — на поч. 20 ст. у зв'язку з розвитком демокр. культури на Україні увага дослідників (М. Максимовича, О. Потебні, В. Перетца, І. Франка, Ф. Колесси, К. Квітки та ін.) зосереджувалась в осн. на вивченні народнопісенної ритміки, а також вірша Т. Шевченка та ін. поетів-демократів. У розвитку укр. рад. віршознавства умовно виділяють три етапи: 20-і pp., коли велися активні пошуки сучас. теорії вірша (праці Д. Загула, Б. Навроцького, В. Поліщука та ін.); 30 — 50-і pp., коли переважали дослідження віршостилістики окремих авторів (у працях Ф. Колесси, С. Шаховського, П. Волинського та ін.); з другої пол. 50-х pp. дотепер з'явився ряд нових праць узагальнюючого й конкретного характеру (В. Ковалевського, Г. Сидоренко, Н. Чамати, Н. Костенко, М. Сулими та ін.). В окремих працях з В. застосовуються статистичні методи.

■ Літ.: Гончаров Б. П. Останется ли стиховедение филологической наукой? "Научные доклады высшей школьт. Филологические науки". 1977, № 4; Гиршман М. М. О специфике стиховедческого анализа. "Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка", 1983, № 1; Проблеми теории стиха. Л., 1984.

Н. В. Костенко.