ВАХІДОВ Еркін

ВАХІ́ДОВ Еркін

• ВАХІДОВ Еркін

(28.XII 1936, с. Янчикурган Алтиарикського р-ну Ферган. обл.)

- узб. рад. поет. Член КПРС з 1968. Закінчив 1960 Ташкент. ун-т. Автор збірок "Подих світанку" (1961), "Моя зоря" (1964), "Поетична книга юності" (1969), "Любов" (1976) — про сучас. молодь. Виступає і в жанрі поеми ("Світанок великого життя", 1961 — присвячена юності В. І. Леніна; "Стогін землі", 1964 — про мужність і героїзм рад. воїнів під час Великої Вітчизн. війни; "Поема, написана в наметі", 1966, — про самовіддану працю людей під час ліквідації наслідків землетрусу в Ташкенті 1966; "Повстання безсмертних", 1979; "Завойовник і голяр", 1982, та ін.). Написав комедію на сучас. тему "Золотий мур" (1970). Переклав деякі твори Лесі Українки ("Досвітні огні", "Напис в руїні", "Одно слово", "Про велета" та ін.), А. Малишка

["Правда", "Мати" ("Під димне маєво руде...") та ін.]. Укр. мовою окремі твори В. переклали Р. Лубківський і О. Орач.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Цвіт мигдалю. Молода поезія Узбекистану. К., 1975; Рос. перекл. — Узелок на память. М., 1980; Восстание бессмертных. М., 1983; В минуту песни не порвись, струна... М., 1986.

В. Г. Гримич.