ГАЛИЧАНИН
ГАЛИЧА́НИН
• "ГАЛИЧАНИН"
- наук.-художній журнал, додаток до газ. "Слово". Виходив у Львові 1867 — 70 за ред. Б. Дідицького. Друкував статті з питань історії, етнографії, культури, літ. хроніку, бібліогр. нотатки, нові твори укр. письменників, переклади із зарубіж. л-р. Поряд з реалістич. творами С. Воробкевича, В. Ільницького (під псевд. Денис з-над Серета), Ф. Калитовського, І. Гавришкевича, циклом віршів М. Максимовича "П'ять псалмів в привіт „Галичанину" із Києва" тощо публікувалися і малозначні вірші Б. Дідицького, О. Павловича та ін. Журнал популяризував творчість І. Крилова, Ф. Тютчева, А. Майкова, І. Тургенєва та ін. рос. письменників. Орієнтувався на "язичіє", але друкував твори і нар. мовою.
Ф. Я. Погребенник.
∗∗∗
• "ГАЛИЧАНИН"
- літ.-худож. і наук. збірник. Виходив у Львові 1862 — 63 за ред. Я. Головацького та Б. Дідицького (вийшло 4 випуски). Публікував нові твори письменників Галичини, Буковини, Закарпаття і Наддніпрянської України (М. Устияновича, Ю. Федьковича, С. Воробкевича, О. Духновича, П. Куліша, О. Кониського, Д. Мордовця та ін.), статті й наук. розвідки з питань л-ри, мови, історії, літ.-бібліогр. огляди. Вміщував матеріали з питань фольклору, етнографії, переклади творів зарубіж. письменників. У публікаціях "Г." відбилися як прогресивні тенденції, що виявилися в пропаганді ідей культур. єднання укр. земель, міжслов'ян. літ. взаємообміну, зверненні до нар. мови, так і консервативні (певна ідеалізація минулого у статтях на істор. теми).
Ф. П. Погребенник.
Значення в інших словниках
- галичанин — галича́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- галичанин — див. галичани. Великий тлумачний словник сучасної мови
- галичанин — ГАЛИЧА́НИН див. галича́ни. Словник української мови у 20 томах
- галичанин — Галича́нин, -нина; -ча́ни, -ча́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- галичанин — ГАЛИЧА́НИН див. галича́ни. Словник української мови в 11 томах
- галичанин — Галичанин, -на м. Житель Галиціи. Желех. Словник української мови Грінченка