ГАЛЯТОВСЬКИЙ Іоаникій

ГАЛЯТО́ВСЬКИЙ Іоаникій

• ГАЛЯТОВСЬКИЙ Іоаникій

(р.н. невід. — 12.I 1688, Чернігів)

- укр. письменник, церк.-осв. і громад. діяч. У 40-х pp. 17 ст. закінчив Києво-Могилян. колегію. Був одним з найосвіченіших людей на Україні. Викладав риторику в Києво-Могилянській колегії, 1659 — 64 був її ректором. З 1669 до кінця життя — архімандрит Єлецького монастиря в Чернігові. Палкий прихильник союзу України і Росії, листувався з царським двором, порушував питання про об'єднання слов'ян. сил для боротьби з татаро-турецькою експансією. Сприяв розширенню і зміцненню укр.-рос. політ. і культур. зв'язків. Автор зб. проповідей "Ключі" разумЂнія..." (три видання: 1659, 1663 і 1665, укр. перекл. — 1985), збірок легенд "Небо новое" (1665 і 1666) і "Скарбница потребная" (1676), теологічного трактату "Души людей умерлых" (1687) та ряду полеміко-богословських трактатів, написаних книжною укр. і польс. мовами. Три з них — "Розмова Білоцерківська" (1676), "Стара церква" (1678) і "Фундаменти" (1683) — спрямовані проти католицизму та унії. Найбільшим досягненням укр. полемічної л-ри 2-ї пол. 17 ст. були "Фундаменти", де Г. викладає і спростовує тридцять католицько-уніатських "фундаментів" єдності Русі з Римом. Виходячи за межі "чистої теології", письменник зачіпає животрепетні питання свого часу, яскраво описує жорстокість і несправедливість, образи і знущання над православними, подає чимало побутових зарисовок класово-релігійних зіткнень. У трактатах "Лебідь" (1679) та "Алькоран" (1683) обстоював ідею загальнослов'ян. єднання у збройній боротьбі проти татаро-турецької експансії. Г. полемізував з іудаїзмом ("Месія правдивий", 1669), язичництвом ("Боги поганські", 1686), сектантськими течіями ("Софія мудрість", 1686). Створив перший вітчизн. курс гомілетики (теорія проповіді) — трактат "Наука, албо способъ зложеня казаня", доданий до зб. "Ключъ разумЂнія...", де виклав теор. засади бароккової (див. Барокко) проповіді. Всі твори Г. (бл. 20) були надруковані за життя автора, деякі перекладалися ін. мовами, зокрема рос., рум., польською. Г. культивував типово бароккові літ. форми і стилістичні прийоми, які панували в укр. письменстві 2-ї пол. 17 ст. Укр. мова творів Г. значною мірою наближена до народнорозмовної.

♦ Тв.: Ключ розуміння. К., 1985.

■ Літ.: Сумцов Н. Ф. Иоанникий Галятовский. "Киевская старина", 1884, № 1 — 4.

І. П. Чепіга.