ГАМЗАТОВ Расул Гамзатович

ГАМЗА́ТОВ Расул Гамзатович

• ГАМЗАТОВ Расул Гамзатович

(8.IX 1923, с. Цада, тепер Хунзахського р-ну)

- авар. рад. поет, громад. діяч, нар. поет Даг. АРСР з 1959, Герой Соц. Праці (1974). Член КПРС з 1944. Син Г. Цадаси. Закінчив 1950 Літ. ін-т ім. О. М. Горького (Москва). Депутат Верх. Ради СРСР 6 — 12-го скликань, член Рад. к-ту солідарності країн Азії та Африки. Тематика творів — життя Дагестану, дружба рад. народів, любов, високе покликання поета. У поезіях часів Великої Вітчизн. війни (зб. "Полум'яна любов і пекуча ненависть", 1943) звеличував героїзм захисників Батьківщини. Наступні книги "Відголоски війни" (1945), "Пісні гір" (1949), "Рік мого народження" (1950; Держ. премія СРСР, 1952), "Дагестанська весна" (1955), "Високі зорі" (1962; Ленінська премія, 1963), поеми "Розмова з батьком" (1953). "Горянка" (1958) характеризуються широким діапазоном тем і мотивів, громадян. пристрастю, тонким ліричним почуттям, нац. колоритом. У збірках "В горах моє серце" (1959), "Письмена" (1963), "Мулатка" (1966), "Вірші і поеми" (1974), "Книга кохання" (1975), "Сказання" (1976), "Острів жінок" (1980), "Двадцятий вік" (1983), лірич. повісті "Мій Дагестан" (1967 — 71), поемах "Остання ціна" (1976), "Бережіть матерів" (1978) порушуються важливі соціальні та морально-етичні проблеми формування нової людини соціалістич. суспільства. Автор книжок для дітей, літ.-критичних статей, оглядів, перекладач з рос. л-ри. Укр. мовою окремі твори Г. переклали П. Тичина, А. Малишко, Д. Павличко, Б. Олійник, Д. Бобир, О. Новицький, П. Засенко, В. Коломієць, В. Підпалий, П. Осадчук, В. Мордань, А. Таран, М. Шумило.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Високі зорі. К., 1968; Мій Дагестан. К., 1978; Сонети, вірші. К., 1979; Пісні гір. К., 1986; Рос. перекл. — Соорание сочинений, т. 1 — 5. М., 1980 — 82; Колесо жизни. М., 1987.

■ Літ.: Антопольский Л. Б. У очага поэзии. М., 1972; Дементьев В. Расул Гамзатов, Жизнь и творчество. М., 1984.

С. А. Крижанівський.