ГАПТАР Максим Лукич

ГАПТА́Р Максим Лукич

• ГАПТАР Максим Лукич

(21.I 1919, с. Орловець, тепер Городищенського р-ну Черкаської обл. — 2.IX 1988, Черкаси, похований у с. Орловець)

- укр. радянський поет. Член КПРС з 1975. Навчався 1937 — 39 в Київському фармацевтичному інституті (не закінчив через тяжке захворювання очей). Друкувався з 1961. Автор збірок "Світло" (1972), "Неспокій" (1977), "На ясен день" (1982). У поезії Г. розкриваються краса рідної землі, творча праця людини як основа її повнокровного, щасливого життя. Окремі вірші Г. перекладено рос. мовою.

♦ Тв.: Осінні птахи. К., 1988.

■ Літ.: Первомайський Л. Світло. В кн.: Гаптар М. Світло. К., 1972; Сингаївський М. Ріка його життя. "Вітчизна", 1980, № 10; Тарнашинська Л. "Не збайдужію словом...", "Вітчизна". 1983, № 4.

М. Ф. Пономаренка.