ГАФІЗ

ГАФІ́З

• ГАФІЗ

(Хафіз, Хофіз, Гафез, Гафіз Шіразі; справж. — Ходжі Мохаммад Шамседдін; 1300 чи бл. 1325, Шіраз — 1380 або 1389, 1390, там же)

- перс. і тадж. поет. Був високоосвіченою людиною. Творча спадщина Г. складається переважно з газелей, у яких оспівується краса людини, її високі почуття, чарівність природи, розвінчується лицемірство, ницість служителів культу і можновладців. Газелі Г. стали нар. піснями, а його псевд. "Гафіз" (тобто людина, яка знає напам'ять Коран) — заг. назвою, що означає "народний співець". Поезія Г. зросла на грунті прогресивних для того часу ідей, він належав до крайньо лівого, пантеїстич. напряму в суфізмі. В Європі творчість Г. стала відомою з 18 ст. Вперше укр. мовою перекладати поезію Г. з оригіналу почав А. Кримський. Переклади трьох поезій і статтю "Дещиця про Гафіза. Три його пісні" він надіслав І. Франкові, нкий опублікував вірші в журн. "Житє і слово" (1895, № 3). Стаття не була надрукована (збереглася в архіві І. Франка). А. Кримський підкреслив два осн. мотиви творчості Г.: уславлення радощів життя і протест проти всього, що його спотворює, а також наголосив на духовній близькості Г. і Т. Шевченка. У кн. "Пальмове гілля" (ч. 3, 1922) А. Кримський вмістив переклади 48 газелей з вступним словом. До монографії "Хафіз та його пісні" (К., 1924) він включив "Антологію з Гафізового „Дивана"", де 17 укр. та 20 рос. перекладів зробив сам, а 65 рос. перекладів належать його учням. Твори Г. перекладав також В. Мисик.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Лірика. К., 1971; [Вірші]. В кн.: Кримський А. Твори, т. 1. К., 1972; [Вірші]. "Дніпро", 1986, № 10; Рос. перекл. — Лирика. Уфа, 1973; Сто семнадцать газелей. М., 1981; Газели. М., 1984.

■ Літ.: Кримський А. Ю. Хафіз та його пісні. В кн.: Кримський А. Ю. Твори, т. 4. К., 1973.

О. А. Щокало.