ГАФУРІ Мажит (Габдулмажит) Нурганійович

ГАФУРІ́ Мажит (Габдулмажит) Нурганійович

• ГАФУРІ Мажит (Габдулмажит) Нурганійович

[20.VII (1.VIII) 1880, с. Єлем-Караново, тепер Гафурійського р-ну Башк. АРСР — 28.Х 1934, Уфа]

- башк. і татар. рад. поет, нар. поет Башк. АРСР з 1923. Основоположник башк. рад. л-ри. Літ. діяльність почав татар. мовою. У ранніх творах відображав безрадісне життя рідного народу (зб. "Сибірська залізниця", 1904). Після революції 1905 осн. мотиви поезії Г. — протест проти соціальної нерівності (зб. "Любов до нації", 1907). Вітав Велику Жовтн. соціалістичну революцію (збірка "Червоний прапор", 1917), соціалістичні перетворення (поема "Робітник", 1921), закликав зміцнювати дружбу рад. народів. Автор повістей "Чорнолиці" (1927), "Сходини життя" (1930), автобіогр. повісті "На золотих копальнях поета" (1931). Писав п'єси, байки, твори для дітей, виступав як публіцист. Укр. мовою окремі твори Г. переклали П. Тичина, В. Сосюра, С. Литвин. В. Малишко та ін.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Чорнолиці. К., 1963; Вибрані поезії. К., 1955; [Вірші]. В кн.: Тичина П. Твори, т. 4. К., 1962; Бідняки. В кн.: Оповідання письменників автономних республік, областей, національних округів та країв РРФСР, в. 1. К., 1976; Поезії. К., 1980; Рос. перекл. — Избранное. Уфа, 1955; Ступени жизни. М., 1958; Повести. М., 1981.

■ Літ.: Тичина П. Патріотизм у творчості Мажита Гафурі. К., 1955; Вядро Ш. "Слово любові і шани". "Літературна Україна", 1970. 7 серпня; Рамазанов Г. Мажит Гафури. М., 1980.