ГАФУРОВ Абуталіб Гафурович

ГАФУ́РОВ Абуталіб Гафурович

• ГАФУРОВ Абуталіб Гафурович

(21.XI 1882, аул Шуні, тепер Даг. АРСР — 14.V 1975, Махачкала)

- лакський рад. поет, нар. поет Дагестану з 1939. З юних років виконував свої та нар. пісні в супроводі чонгура і балабана. У Велику Вітчизн. війну виїздив на фронт з піснями ("За Батьківщину", 1942; "Голос Дагестану", 1943). Автор збірок "Новий світ" (1934), "Рідні гори" (1948), "Світлий шлях" (1952), "Добре слово" (1960), "Нові сходинки" (1965), "Друге життя" (1970), "Абуталіб сказав..." (1975) та ін. У віршах і поемах оспівував'оновлене життя рідного краю. Написав пісні про В. І. Леніна, Т. Шевченка, М. Горького, кн. "Оповідання про імена" (1968). Окремі вірші Г. переклав П. Тичина. Портрет с. 398.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Тичина П. Зібрання творів, т. 5, кн. 1. К., 1986; Рос. перекл. — Абуталиб сказал... ML, 1977.

■ Літ.: Абуталиб Гафуров — народный поэт Дагестана. Сборник статей. Махачкала, 1984.

І. М. Давидова.