ГАФУР ГУЛЯМ
ГАФУ́Р ГУЛЯМ
• ГАФУР ГУЛЯМ
[справж. — Гулямов Гафур Гулямович; 27.IV (10. V) 1903, Ташкент — 10.VII 1966, там же]
- узб. рад. письменник, академік АН Узб. РСР з 1943, нар. поет Узб. РСР з 1963. Член КПРС з 1946. Один із засновників узб. рад. л-ри і реформатор узб. віршування. Будівництво нового соціалістич. життя, класова боротьба і захист Вітчизни, праця бавовнярів і подвиги бійців Великої Вітчизн. війни — гол. мотиви поетич. книжок "Живі пісні" (1932), "Кукан" (1934), "Нагорода" (1940), "Помщуся" (1942), "Іду зі Сходу" (1943; Держ. премія СРСР, 1946), "Матері", "Пісня світання" (обидві — 1949), "Рукопис слави" (1950), "Москва — твердиня миру" (1951), "Свято в Янгі-Єрі" (1957), "Ленін і Схід" (1961) та ін. Тонким ліриком, глибоким психологом, людиною, залюбленою в життя, постає поет у кн. "Підсумок", за яку 1970 (посм.) Г. присуджено Ленінську премію. Автор гумористич. повісті "Халамидник" (перший варіант опубл. 1937, остаточний — 1964), повістей "Нетай", "Воскреслий труп", "Ядгар", літературознавчих досліджень життя і творчості Навої, Мукімі, Фурката, статей про сучасний літ. процес, узб.-рос. та узб.-укр. літ. взаємини. Автор передмови до "Кобзаря" Т. Шевченка (1939) і редактор "Кобзаря" (Ташкент, 1954) узб. мовою. Переклав окремі твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Грибоєдова, Т. Шевченка, Ш. Руставелі, О. Некрасова, М. Горького, В. Маяковського, Б. Лавреньова, В. Шекспіра, Бомарше, Й. Бехера, Пабло Неруди та ін. Укр. мовою окремі твори Г. Г. переклали В. Гримич, В. Забаштанський, С. Тельнюк, Ю. Коваль та ін.
♦ Тв.: Укр. перекл. — Сироті з України. В кн.: Україні. К., 1945; [Вірші]. В кн.: Зі Сходу на Захід. К., 1947; Халамидник. К., 1972; Клятва. "Жовтень", 1974, № 1; Воїнам. В кн.: Сузір'я, в. 9. К., 1975; Все твоє. "Жовтень", 1982, № 12; Рос. перекл. — Избранные произведения, т. 1 — 5. Ташкент, 1971 — 75; Стихотворения и поэмы. Л., 1983; Итог. Стихи последних лет. М., 1983.
■ Літ.: Ле Иван. О поэте и друге. В кн.: Гафур Г. Стики. М., 1971; Акбаров А. Гафур Гулям. Ташкент, 1974.
В. Г. Гримич.