ГОРКА Лаврентій

ГО́РКА Лаврентій

• ГОРКА Лаврентій

[1671, Львів — 10(21).IV 1737, м. Вятка, тепер Кіров]

- укр. і рос. письменник, учений, церк. діяч. Нар. в сім'ї козака. Після закінчення Київської академії працював у ній викладачем. З 1713 — ігумен Видубицького монастиря в Києві, з 1721 — архімандрит Воскресенського монастиря у Москві. Як оберієромонах армії і флоту взяв участь у перському поході 1722. У 1723 висвячений в сан астраханського єпископа, згодом — єпископ в Устюзі (1727 — 31), Рязані (1731 — 33), Вятці (1733 — 37). Автор курсу поетики "Idea artis poeseos" ("Образ мистецтва поезії"), який прочитав студентам Київ. академії 1707 — 08. До поетики додано трагікомедію Г. "Іосиф патріарха", написану на сюжет популярного бібл. оповідання про Йосифа Прекрасного і злочинну любов до нього дружини єгипетського вельможі Пентефрія. Трагікомедію тоді ж поставлено в Київ. академії. Сприймалася вона як сатира на укр. панство, у ній уперше в укр. л-рі виведено сатир. образ вельможної жінки, показано її нечестиве кохання, психологічно вмотивовано її поведінку. Три інтермедії до драми не збереглися.

Літ : Тихонравов Н. Русские драматические произведения 1672 — 1725 годов, т. 2. СПБ, 1874; Петряев Е. Литературные находки. Киров, 1981.

О. В. Мишанич.