ГОРИЗОНТ

ГОРИЗО́НТ

• "ГОРИЗОНТ"

- літ.-худож. і громад.-політ. ілюстрований збірник Одес. орг-ції СПУ. Засн. 1966. Виходить щорічно, друкує матеріали укр. і рос. мовами. У випуску збірника брали участь І. Рядченко (перший редактор), В. Гетьман, І. Дузь, С. Стриженюк, А. Зорич, Г. Зленко. В "Г." опубл. твори, присвячені трудовим звершенням і ратним подвигам рад. людей, зокрема романи й повісті І. Гайдаєнка, Г. Карєва, Ю. Усиченка, І. Григурка, оповідання А. Колісниченка, Б. Сушинського, нариси В. Лясковського, Н. Лур'є, вірші В. Івановича, А. Глущака, B. Мороза та ін. Надруковано окремі твори з літ. спадщини М. Рильського, Ю. Смолича, C. Олійника, Е. Багрицького, І. Бабеля. Серед критичних матеріалів — статті В. Фащенка, А. Недзвідського, Є. Прісовського, М. Стрельбицького, В. Панченка.

Г. Д. Зленко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горизонт — (видима межа між землею і небом) обрій, поет, виднокруг, виднокрай, р. кругозір, (приляга до землі) крайнебо, небосхил, небокрай. Словник синонімів Полюги
  2. горизонт — горизо́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. горизонт — див. ВИДНОКОЛО; -АЛЬНИЙ г. поземний. Словник синонімів Караванського
  4. горизонт — [гориезонт] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. горизонт — -у, ч. 1》 Частина земної поверхні, яку можна бачити на відкритій місцевості; видноколо. || Те саме, що Лінія горизонту. || Частина неба, яка ніби схиляється до землі; небосхил. Лінія горизонту — межа (лінія), яка ніби відділяє небо від землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. горизонт — Обрій, крайнебо, небокрай, небосхил, (води) позем, див. круговид Словник чужослів Павло Штепа
  7. горизонт — ГОРИЗО́НТ, у, ч. 1. Частина земної поверхні, яку можна бачити на відкритій місцевості; видноколо. Горизонт ширшає. Видно могутній бік Чатирдага, вкритий лісом, поміж вершків гір ховаються вузькі, замкнуті, чорні міжгір'я.. Словник української мови у 20 томах
  8. горизонт — див. обрій Словник синонімів Вусика
  9. горизонт — горизо́нт [грец. ορίζων (ορίζοντος), від όρίξω – обмежую] 1. Лінія позірного перетину неба і земної поверхні (видимий Г.). 2. Велике коло небесної сфери, площина якого перпендикулярна до прямовисної лінії на місці спостереження (істинний Г.). 3. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. горизонт — Видима лінія позірного перетину земної поверхні та неба. Універсальний словник-енциклопедія
  11. горизонт — зни́кнути (ще́знути) з горизо́нту якого. Перестати з’являтися десь. — Так ти якось ні з сього ні з того щез із нашого горизонту, так безслідно пропав... (І. Франко); Ім’я юної чемпіонки надовго зникло з спортивного горизонту (В ім’я Вітч.). Фразеологічний словник української мови
  12. горизонт — ГОРИЗО́НТ (видимий на відкритій місцевості простір), О́БРІЙ, КРУГОВИ́Д, О́ВИД рідше, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет. Словник синонімів української мови
  13. горизонт — Горизо́нт, -ту; -зо́нти, -нтів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. горизонт — ГОРИЗО́НТ, у, ч. 1. Частина земної поверхні, яку можна бачити на відкритій місцевості; видноколо. Горизонт ширшає. Видно могутній бік [гори] Чатирдага, вкритий лісом, поміж вершків гір ховаються вузькі, замкнуті, чорні міжгір’я.. Словник української мови в 11 томах
  15. горизонт — рос. горизонт (від грец. horizon — обмежую) — лінія позірного перетину неба і земної поверхні. Переносно — оглядовий простір, час. Eкономічна енциклопедія