горизонт

ГОРИЗО́НТ, у, ч.

1. Частина земної поверхні, яку можна бачити на відкритій місцевості; видноколо.

Горизонт ширшає. Видно могутній бік [гори] Чатирдага, вкритий лісом, поміж вершків гір ховаються вузькі, замкнуті, чорні міжгір’я.., дна яких ми не можемо побачити (Коцюб., III, 1956, 136);

У степах широких, у степах, Де хлібів хвилюється стіна, Горизонт весь грозами пропах (Гірник, Сонце.., 1958, 28);

// Те саме, що Лі́нія горизо́нту.

А ондечки далеко, на горизонті полягли сизими хмарами ліски та гаї! (Н.-Лев., IV, 1956, 170);

Лінія прибою тяглась.. до горизонту (Ільч., Серце жде, 1939, 266);

// Частина неба, яка ніби схиляється до землі; небосхил.

Пишу тобі листа, від часу до часу оглядаючись, чи вже зникли остатні хмари з горизонту (Л. Укр., V, 1956, 389);

*Образно. Але основою цього щастя [Обломова] були все-таки безхмарність горизонтів, сподівання на те, що згодом цих зусиль від нього не вимагатимуть (Талант.., 1958, 77).

∆ Лі́нія горизо́нту — межа (лінія), яка ніби відділяє небо від землі.

Невеличкий лісок, що витикався одним краєм з яруги, несподівано якось виріс, розкинувся по всій лінії горизонту, підступив до самого шляху (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 173).

◊ Зни́кнути (ще́знути) з горизо́нту — перестати з’являтися де-небудь, у певному колі людей.

— Так ти якось ні з сього ні з того щез із нашого горизонту, так безслідно пропав… (Фр., IV, 1950, 284);

Ім’я юної чемпіонки надовго зникло з спортивного горизонту (В ім’я Вітч., 1954, 11);

З’яви́тися на горизо́нті — зробитися відомим, помітним, з’явитися в певному колі людей.

Це була маленька на зріст, підстрижена по-хлоп’ячому дівчинка, яка лише минулого літа з’явилася на горизонті (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 401).

2. чий, який, перен. Коло знань, ідей, інтересів.

— Її розмах до великого, погорда до дрібничковості, воля поширити свій горизонт і її добре серце.. дають мені запоруку, що ми будемо щасливі (Коб., III, 1956, 247);

Радянський інженер — це людина з дуже широким горизонтом (Донч., V, 1957, 317).

3. тільки мн., перен. Коло, сфера дій, можливостей.

Чим більше думаєш над планом повісті, тим ширші горизонти відкриваються (Коцюб., III, 1956, 166);

Нові широкі горизонти, ясну перспективу, чудові цілі відкриває перед усім народом.. Програма Комуністичної партії по здійсненню світлої мрії мільйонів людей — побудови комуністичного суспільства (Мист., З, 1962, 1).

4. Висота води у річці або водоймі.

5. Верства або товща гірських порід порівняно незначної грубизни, для якої характерні певні ознаки: однорідність складу порід, наявність певних решток викопних організмів і т. ін.

Відомо, що змиті грунти мають неглибокий гумусовий горизонт (Наука.., 8, 1959, 30);

Широкий розвиток гірничорудної промисловості у шостій п’ятирічці буде здійснено за рахунок переходу шахт на глибші горизонти і введення в дію гірничозбагачувальних комбінатів (Гірн. пром.., 1957, 12);

*Образно. Тут горизонт лише до стелі, Та легко ходять шахтарі, Хоч горизонти в підземеллі Ніяк не ті, що на горі (Дмит., Вітчизна, 1948, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горизонт — (видима межа між землею і небом) обрій, поет, виднокруг, виднокрай, р. кругозір, (приляга до землі) крайнебо, небосхил, небокрай. Словник синонімів Полюги
  2. горизонт — горизо́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. горизонт — див. ВИДНОКОЛО; -АЛЬНИЙ г. поземний. Словник синонімів Караванського
  4. горизонт — [гориезонт] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. горизонт — -у, ч. 1》 Частина земної поверхні, яку можна бачити на відкритій місцевості; видноколо. || Те саме, що Лінія горизонту. || Частина неба, яка ніби схиляється до землі; небосхил. Лінія горизонту — межа (лінія), яка ніби відділяє небо від землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. горизонт — Обрій, крайнебо, небокрай, небосхил, (води) позем, див. круговид Словник чужослів Павло Штепа
  7. горизонт — ГОРИЗО́НТ, у, ч. 1. Частина земної поверхні, яку можна бачити на відкритій місцевості; видноколо. Горизонт ширшає. Видно могутній бік Чатирдага, вкритий лісом, поміж вершків гір ховаються вузькі, замкнуті, чорні міжгір'я.. Словник української мови у 20 томах
  8. ГОРИЗОНТ — • "ГОРИЗОНТ" - літ.-худож. і громад.-політ. ілюстрований збірник Одес. орг-ції СПУ. Засн. 1966. Виходить щорічно, друкує матеріали укр. і рос. мовами. У випуску збірника брали участь І. Рядченко (перший редактор), В. Гетьман, І. Дузь, С. Стриженюк... Українська літературна енциклопедія
  9. горизонт — див. обрій Словник синонімів Вусика
  10. горизонт — горизо́нт [грец. ορίζων (ορίζοντος), від όρίξω – обмежую] 1. Лінія позірного перетину неба і земної поверхні (видимий Г.). 2. Велике коло небесної сфери, площина якого перпендикулярна до прямовисної лінії на місці спостереження (істинний Г.). 3. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. горизонт — Видима лінія позірного перетину земної поверхні та неба. Універсальний словник-енциклопедія
  12. горизонт — зни́кнути (ще́знути) з горизо́нту якого. Перестати з’являтися десь. — Так ти якось ні з сього ні з того щез із нашого горизонту, так безслідно пропав... (І. Франко); Ім’я юної чемпіонки надовго зникло з спортивного горизонту (В ім’я Вітч.). Фразеологічний словник української мови
  13. горизонт — ГОРИЗО́НТ (видимий на відкритій місцевості простір), О́БРІЙ, КРУГОВИ́Д, О́ВИД рідше, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет. Словник синонімів української мови
  14. горизонт — Горизо́нт, -ту; -зо́нти, -нтів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. горизонт — рос. горизонт (від грец. horizon — обмежую) — лінія позірного перетину неба і земної поверхні. Переносно — оглядовий простір, час. Eкономічна енциклопедія