горизонт

ГОРИЗО́НТ, у, ч.

1. Частина земної поверхні, яку можна бачити на відкритій місцевості; видноколо.

Горизонт ширшає. Видно могутній бік Чатирдага, вкритий лісом, поміж вершків гір ховаються вузькі, замкнуті, чорні міжгір'я.., дна яких ми не можемо побачити (М. Коцюбинський);

Море немов підіймалося звідкись знизу і синьою пеленою розкидалося на всю широчінь горизонту (В. Владко);

У степах широких, у степах, Де хлібів хвилюється стіна, Горизонт весь грозами пропах (М. Гірник);

// Те саме, що Лі́нія горизо́нту (див. лі́нія).

А ондечки далеко, на горизонті полягли сизими хмарами ліски та гаї! (І. Нечуй-Левицький);

Лінія прибою тяглась .. до горизонту (О. Ільченко);

Я помiтив заграву i клуби диму над горизонтом (Р. Андріяшик);

// Частина неба, яка на відкритій місцевості ніби торкається землі; небосхил.

Пишу тобі листа, від часу до часу оглядаючись, чи вже зникли остатні хмари з горизонту (Леся Українка).

2. перен. Коло знань, ідей, інтересів; кругозір.

– Її розмах до великого, погорда до дрібничковості, воля поширити свій горизонт і її добре серце .. дають мені запоруку, що ми будемо щасливі (О. Кобилянська);

Не той тепер Іван Скрипаленко .. Горизонти власні розширює (Ю. Збанацький).

3. тільки мн., перен. Коло, сфера дій, можливостей.

Чим більше думаєш над планом повісті, тим ширші горизонти відкриваються (М. Коцюбинський);

Нові, широкі горизонти розкрилися перед Галичиною в ті дні, коли з властивою йому енергією виступив на арену літературної, громадської і наукової роботи Іван Франко (М. Рильський).

4. Висота води у річці або водоймі.

Швидке заповнення викачаної води спостерігається в тих випадках, коли область живлення горизонту води розташовується значно вище, ніж рівень землі на ділянці розтину цього горизонту (із журн.).

5. Верства або товща гірських порід, для якої характерні певні ознаки: однорідність складу порід, наявність певних решток викопних організмів і т. ін.

Протягом вегетації змінювався кількісний та якісний склад амінокислот, які більшою мірою адсорбувалися верхнім горизонтом ґрунту (з наук. літ.);

Відомо, що змиті ґрунти мають неглибокий гумусовий горизонт (з наук.-попул. літ.);

Тут горизонт лише до стелі, Та легко ходять шахтарі, Хоч горизонти в підземеллі Ніяк не ті, що на горі (Л. Дмитерко).

△ (1) Водоно́сний горизо́нт – шар водопроникних гірських порід, насичений водою.

Водоносні горизонти більшості районів на півдні України, навіть віддалених від морського узбережжя, дуже мінералізовані (з наук.-попул. літ.);

Унаслідок несанкціонованих гірничих виробок було порушено водоносні горизонти, з яких вода потрапляє до питних колодязів місцевих жителів (з газ.);

(2) Ілювіа́льний горизо́нт – шар ґрунту, в якому відкладається ілювій.

У сірих ґрунтах під гумусовим горизонтом помітно білуваті плями, що змінюються на червоно-бурий, дуже щільний ілювіальний горизонт (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горизонт — (видима межа між землею і небом) обрій, поет, виднокруг, виднокрай, р. кругозір, (приляга до землі) крайнебо, небосхил, небокрай. Словник синонімів Полюги
  2. горизонт — горизо́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. горизонт — див. ВИДНОКОЛО; -АЛЬНИЙ г. поземний. Словник синонімів Караванського
  4. горизонт — [гориезонт] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. горизонт — -у, ч. 1》 Частина земної поверхні, яку можна бачити на відкритій місцевості; видноколо. || Те саме, що Лінія горизонту. || Частина неба, яка ніби схиляється до землі; небосхил. Лінія горизонту — межа (лінія), яка ніби відділяє небо від землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. горизонт — Обрій, крайнебо, небокрай, небосхил, (води) позем, див. круговид Словник чужослів Павло Штепа
  7. ГОРИЗОНТ — • "ГОРИЗОНТ" - літ.-худож. і громад.-політ. ілюстрований збірник Одес. орг-ції СПУ. Засн. 1966. Виходить щорічно, друкує матеріали укр. і рос. мовами. У випуску збірника брали участь І. Рядченко (перший редактор), В. Гетьман, І. Дузь, С. Стриженюк... Українська літературна енциклопедія
  8. горизонт — див. обрій Словник синонімів Вусика
  9. горизонт — горизо́нт [грец. ορίζων (ορίζοντος), від όρίξω – обмежую] 1. Лінія позірного перетину неба і земної поверхні (видимий Г.). 2. Велике коло небесної сфери, площина якого перпендикулярна до прямовисної лінії на місці спостереження (істинний Г.). 3. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. горизонт — Видима лінія позірного перетину земної поверхні та неба. Універсальний словник-енциклопедія
  11. горизонт — зни́кнути (ще́знути) з горизо́нту якого. Перестати з’являтися десь. — Так ти якось ні з сього ні з того щез із нашого горизонту, так безслідно пропав... (І. Франко); Ім’я юної чемпіонки надовго зникло з спортивного горизонту (В ім’я Вітч.). Фразеологічний словник української мови
  12. горизонт — ГОРИЗО́НТ (видимий на відкритій місцевості простір), О́БРІЙ, КРУГОВИ́Д, О́ВИД рідше, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет. Словник синонімів української мови
  13. горизонт — Горизо́нт, -ту; -зо́нти, -нтів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. горизонт — ГОРИЗО́НТ, у, ч. 1. Частина земної поверхні, яку можна бачити на відкритій місцевості; видноколо. Горизонт ширшає. Видно могутній бік [гори] Чатирдага, вкритий лісом, поміж вершків гір ховаються вузькі, замкнуті, чорні міжгір’я.. Словник української мови в 11 томах
  15. горизонт — рос. горизонт (від грец. horizon — обмежую) — лінія позірного перетину неба і земної поверхні. Переносно — оглядовий простір, час. Eкономічна енциклопедія