1. Словник української мови у 20 томах

горизонталь

ГОРИЗОНТА́ЛЬ, і, ж.

1. Пряма, паралельна площині горизонту (у 1 знач.); протилежне вертикаль.

В салоні-вагоні було ясно і затишно. В стелі крутились віяла, оберталися нечутно по горизонталі, творючи [творячи] лагідний вітер (І. Багряний);

У спорудах X–XII ст. композиція інтер'єру будувалася по горизонталі – членування поверхів, лінії карнизів, ряди віконних отворів, регістри зображень (з наук. літ.);

Перед початком креслення рисунок закріплюють під великим кутом до горизонталі (з навч. літ.).

2. Крива лінія на карті або плані, яка сполучає точки місцевості, що лежать на однаковій висоті над рівнем моря.

Вони вліпили дві горизонталі!.. Дві горизонталі!.. Тьху! Відшукуючи на картах помилку за помилкою, Кармазин за кожним разом доповідає про це комбатові (О. Гончар);

За допомогою сітки горизонталей зручно стежити за зміною висоти місцевості (з навч. літ.).

3. розм. Спосіб організації суспільних відносин усередині певного колективу, які ґрунтуються на засадах рівноправності.

За умови політичної рівності у межах громадянського суспільства відносини між людьми будуються по горизонталі взаємності і кооперації, а не вертикально, як володарювання і підкорення (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горизонталь — горизонта́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. горизонталь — Горизонталь — contour lines — Höhenlinien — лінія на плані (карті), яка з’єднує точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою. Г. служать основним способом зображення рельєфу земної поверхні на планах та картах. Гірничий енциклопедичний словник
  3. горизонталь — -і, ж. 1》 Пряма, паралельна площині горизонту (у 1 знач.). 2》 Крива лінія на карті або плані, яка сполучає точки місцевості, що лежать на однаковій висоті над рівнем моря. По горизонталі — між рівними за підпорядкованістю об'єктами, органами, організаціями, особами; прот. по вертикалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. горизонталь — Позем Словник чужослів Павло Штепа
  5. горизонталь — горизонта́ль 1. Лінія, паралельна площині горизонту. 2. Лінія на географічній карті або плані, що сполучає точки з однаковою висотою. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. горизонталь — Лiнiя на картi, яка з'єднує точки однакової висоти (iзогiпса) або глибини (iзобата) щодо рiвня моря. Універсальний словник-енциклопедія
  7. горизонталь — ГОРИЗОНТА́ЛЬ, і, ж. 1. Пряма, паралельна площині горизонту (у 1 знач.). При роботі [кресленні ] стоячи закріплюють рисунок під великим кутом до горизонталі (Шк. гігієна, 1954, 227). Словник української мови в 11 томах