горизонталь

ГОРИЗОНТА́ЛЬ, і, ж.

1. Пряма, паралельна площині горизонту (у 1 знач.).

При роботі [кресленні ] стоячи закріплюють рисунок під великим кутом до горизонталі (Шк. гігієна, 1954, 227).

2. Крива лінія на карті або плані, яка сполучає точки місцевості, що лежать на однаковій висоті над рівнем моря.

За допомогою сітки горизонталей зручно стежити за зміною висоти місцевості (Курс мат. анал., II, 1956, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горизонталь — Лiнiя на картi, яка з'єднує точки однакової висоти (iзогiпса) або глибини (iзобата) щодо рiвня моря. Універсальний словник-енциклопедія
  2. горизонталь — Позем Словник чужослів Павло Штепа
  3. горизонталь — Горизонталь — contour lines — Höhenlinien — лінія на плані (карті), яка з’єднує точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою. Г. служать основним способом зображення рельєфу земної поверхні на планах та картах. Гірничий енциклопедичний словник
  4. горизонталь — горизонта́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. горизонталь — -і, ж. 1》 Пряма, паралельна площині горизонту (у 1 знач.). 2》 Крива лінія на карті або плані, яка сполучає точки місцевості, що лежать на однаковій висоті над рівнем моря. По горизонталі — між рівними за підпорядкованістю об'єктами, органами, організаціями, особами; прот. по вертикалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. горизонталь — горизонта́ль 1. Лінія, паралельна площині горизонту. 2. Лінія на географічній карті або плані, що сполучає точки з однаковою висотою. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. горизонталь — ГОРИЗОНТА́ЛЬ, і, ж. 1. Пряма, паралельна площині горизонту (у 1 знач.); протилежне вертикаль. В салоні-вагоні було ясно і затишно. В стелі крутились віяла, оберталися нечутно по горизонталі, творючи [творячи] лагідний вітер (І. Словник української мови у 20 томах