Грузинська література
Грузи́нська література
• Грузинська література
- л-ра груз. народу, одна з найдавніших в СРСР. Джерелом Г. л. є усна нар. творчість. Уже в 2 тис. до н. е. груз. племена мали багатий фольклор (міфи, казки, легенди, балади, вірші та пісні, прислів'я, приказки тощо). Найдавніша і найзначніша пам'ятка груз. усної нар. творчості — епос "Аміраніані" — про прикутого до скелі богоборця Амірана (у грец. міфології — Прометей), який дав людям вогонь. До середньовічного епосу належить "Етеріані" — поема про любов царевича Абесалома до пастушки Етері. Значну роль у розвитку груз. культури відіграло прийняття грузинами християнства в 1-й пол. 4 ст. Виникає перекладна, а згодом й оригінальна церк. л-ра, насамперед агіографічна: "Мучеництво Шушаніки" Якова Цуртавелі (5 ст.) — перший високохудож. писемний твір, який дійшов до нас, "Мучеництво Або Тбілелі" Іоанна Сабанісдзе (8 ст.) та ін. Розквіту агіографічна л-ра досягає в 10 ст. у творчості Георгія Мерчуле, автора "Житія Григола Хандзтелі". Набуває популярності гімнографічна поезія (Мікаел Модрекілі, Іоанн-Зосіме та ін.). Широко представлені ін. жанри церк. л-ри; апокрифічний, полемічний, проповідний та ін. В 11 — 12 ст. поширюються філос. теологічні твори. На поч. 12 ст. зароджується й активно розвивається світська л-ра. Створено такі худож. пам'ятки, як героїко-пригодницький роман] "Амірандареджаніані", що приписується Мосе Хонелі, роман "Вісраміані" — вільний прозовий переклад твору перського поета Гургані, здійснений Саргісом Тмогвелі та іншими. Шедевром грузинської і водночас світової поезії є поема "Витязь в тигровій шкурі" Шота Руставелі, написана на межі 12 і 13 ст. У цьому творі, вільному від схоластики і реліг. фанатизму, автор, випереджаючи ідеї європ. Відродження, оспівав почуття патріотизму, любові, дружби, мужність і відвагу. Тяжке татаро-монг. іго (13 — 14 ст.), спустошливі навали персів і турків (15 — 18 ст.), феод. чвари, розпад централізованої д-ви згубно позначилися й на розвитку Г. л. З 16 ст. в країні (особливо у Сх. Грузії, яка розширювала зв'язки з Росією) пожвавлюється політ. і госп. життя, активізується культур. рух. Значне місце в л-рі цього часу займає патріотична тема (поезії Теймураза I, Арчіла II, поема Йосифа Тбілелі про Георгія Саакадзе "Дідмоуравіані"). Протягом 17 — 18 ст. Г. л. переживала відродження, що характеризувалося гострою боротьбою проти сх. впливу, за утвердження і розвиток нар. основ духовної культури. Просвітительськими ідеями позначена зб. байок і притч С- С. Орбеліані "Мудрість вигадки". Найвідоміші поети того часу — Вахтанг VI, Бесікі, видатний представник Г. л. 2-ї пол. 18 ст. Давид Гурамішвілі, поезія якого, нар. за формою, пройнята гуманістич. і громадян. пафосом. У цей же час складав свої пісні вірм., груз. та азерб. мовами поет-ашуг Саят-Нова. Приєднання Грузії до Росії на поч. 19 ст. принесло країні довгожданий мир, що відбилося й на літературному житті. Навіть переслідування царизмом груз. мови і культури не змогли зупинити патріотичну і громад. діяльність прогресивних кіл Грузії. З поч. 19 ст. панівним напрямом у Г. л. став романтизм. Його зачинатель — поет О. Чавчавадзе, співець нац. свободи і соціальної справедливості. Традиції О. Чавчавадзе продовжив Г. Орбеліані — автор патріотичних творів, найвідоміший з яких — лірико-романтична поема "Заздоровний тост" (1827 — 70). Вершина груз. романтизму — творчість Н. Бараташвілі, який у своїй поезії органічно поєднав ідею свободи особистості з ідеєю нац. визволення (поема "Доля Грузії", 1839; вірш "Мерані", 1842). Типовим представником романтизму періоду його занепаду був В. Орбеліані. З 2-ї пол. 19 ст. у Г. л. почав переважати реалізм, першим представником якого був драматург Г. Еріставі. Серед відомих письменників того часу — прозаїки Л. Ардазіані, Д. Чонкадзе, поет Р. Еріставі, драматург З. Антонов. Скасування кріпацтва, розвиток капіталізму сприяли піднесенню Г. л. На ній позначилися революц.-демократичні ідеї і дух прогресу. На суспільну арену виходять груз. "шестидесятники", т. з. тергдалеульці (букв. — "ті, що пили воду Терека", тобто ті, що вчилися в Росії) — І. Чавчавадзе, А. Церетелі, Н. Ніколадзе, Г. Церетелі, К. Лордкіпанідзе, А. Пурцеладзе. Їхній світогляд склався під впливом прогресивних традицій грузинської культури та ідей В. Бєлінського, М. Чернишевського, М. Добролюбова, О. Герцена. Учасники цього руху проповідували принципи матеріалістич. філософії та реалістичної естетики. Їхні твори відображали соціальні і нац. прагнення передової груз. інтелігенції. Центр. постатями в літ. і громад. житті Грузії 2-ї пол. 19 ст., натхненниками нац.-визвольного руху були І. Чавчавадзе та А. Церетелі. Своїми творами, що належать до найкращих надбань груз. класичної л-ри, вони утверджують у Г. л. критичний реалізм. В 70 — 80-х pp. у творчості груз. письменників знайшов відгук народницький рух (Н. Ломоурі, Е. Габашвілі, С. Мгалоблішвілі, Й. Давіташвілі та ін.). У 80-х pp. здобули популярність О. Казбегі і Важа Пшавела, які у своїх творах змальовували життя горців, їхню боротьбу за свободу, порушували складні соціальні й естетичні проблеми. Пожвавилась драматургія (Д. Еріставі, A. Цагарелі). На межі 19 і 20 ст., у період розвитку пром. капіталізму і наростання робітн. революц. руху, в л-рі переважали теми класової боротьби та ідеї соціалізму (Е. Ніношвілі, І. Евдошвілі, Ч. Ломтатідзе). Зразком критичного реалізму стала творчість Д. Клдіашвілі. Помітними письменниками цього часу були B. Барнові — основоположник груз. істор. роману, А. Еріставі-Хоштарія, Д. Мегрелі, Ш. Арагвіспірелі.
Традиції реалістичної літератури розвивали Ш. Дадіані, Н. Лордкіпанідзе, Л. Кіачелі. В 10-х pp. 20 ст. сформувалася символістська група "Голубі роги" (Т. Табідзе, П. Яшвілі, B. Гапріндашвілі, Г. Леонідзе та ін.). Напередодні Великої Жовтн. соціалістич. революції в Г. л. виступили перші пролет. письменники — C. Еулі, І. Вакелі, І. Лісашвілі, П. Самсонідзе та ін.
Після встановлення Рад. влади в Грузії (1921) почалася нова епоха в історії Г. л. На повну силу розкривається поетичний талант Г. Табідзе, який одним з перших у Г. л. привітав повалення самодержавства. По-новому зазвучали твори Й. Грішашвілі, О. Абашелі, С. Шаншіашвілі; з віршами, присвяченими рад. дійсності, виступили колишні "голуборогівці" Т. Табідзе, П. Яшвілі, Г. Леонідзе, В. Гапріндашвілі, К. Надірадзе, з поезією глибокої думки і досконалої форми — С. Чиковані. В 30-і pp. в Г. л. остаточно утвердився соціалістичний реалізм. Л-ра збагатилася вагомими прозовими (К. Лордкіпанідзе, К. Гамсахурдіа, М. Джавахішвілі, С. Клдіашвілі, О. Кутателі) і драматичними (Ш. Дадіані, С. Шаншіашвілі, П. Какабадзе та ін.) творами. В роки Великої Вітчизн. війни написані істор. драми С. Шаншіашвілі, Л. Готуа, істор. романи А. Беліашвілі, К. Гамсахурдіа. Подвиги рад. людей на фронті і в тилу знайшли відображення в прозі Л. Кіачелі, К. Лордкіпанідзе, Р. Гветадзе, Г. Натрошвілі, Д. Шенгелая, Ш. Дадіані та ін. З новою силою зазвучала патріотична тема у поезії Г. Табідзе, Г. Леонідзе, С. Чиковані, Й. Грішашвілі, І. Абашидзе, А. Мірцхулави, К. Каладзе, Ш. Апхаїдзе, О. Гоміашвілі, Г. Абашидзе, Д. Гачечиладзе та ін.
Післявоєнний період груз. поезії позначений розквітом епосу (поеми Г. Табідзе, Г. Леонідзе, С. Чиковані, Г. Абашидзе, О. Челідзе, Х. Берулави). З ліричними творами виступили Й. Нонешвілі, М. Лебанідзе, Р. Маргіані, А. Каландадзе; з прозовими — Л. Кіачелі, Д. Шенгелая, Р. Джапарідзе, Т. Донжашвілі, Т. Гоголадзе. Драматургія збагатилася п'єсами І. Мосашвілі, М. Бараташвілі.
Сучас. Г. л. відзначається глибоким осмисленням найскладніших проблем сучасності, істор. минулого. У прозі 50 — 60-х pp. переважає тема сучасності (романи К. Гамсахурдіа, А. Беліашвілі, Т. Донжашвілі, С. Клдіашвілі, повісті Д. Шенгелая, повісті та оповідання О. Чхеїдзе, Г. Шатберашвілі, М. Мревлішвілі, Г. Чиковані, Л. Мрелашвілі). Багатовікова історія Грузії відображена в романах Г. Абашидзе, К. Гамсахурдіа, Л. Готуа. Воєнна тематика звучить у прозових творах Р. Джапарідзе, Г. Ціцішвілі, К. Лордкіпанідзе. У поезії з кін. 50-х pp. посилюються філос. мотиви (І. Абашидзе, Г. Абашидзе, А. Каландадзе, О. Чиладзе). Глибоке проникнення у духовний світ рад. людини характерне для творів Ф. Халваші, М. Лебанідзе, Ш. Нішніанідзе, Дж. Чарквіані. Нар. інтонації звучать у поезії М. Поцхішвілі, тонка іронія властива віршам Т. Чантурія, В. Джавахадзе. Глибоко інтелектуальна поезія Г. Гегечкорі, Е. Квітаїшвілі, драматизмом пройняті вірші Б. Харанаулі і Л. Стуруа, написані верлібром. Прозаїки, які прийшли в літературу в 60-х роках, створили яскраві образи сучасників, внесли у розповідь довірливий тон, проникливий ліризм (романи Н. Думбадзе, романи й повісті Е. Кіпіані, А. Сулакурі, Т. Чиладзе, О. Іоселіані, Н. Цулейскірі, оповідання Г. Рчеулішвілі, Р. Інанішвілі, Р. Чейшвілі та ін.). Непримиренністю до негативних явищ у житті суспільства позначені романи О. Чхеїдзе, Л. Мрелашвілі, Г. Панджикідзе, Г. Ціцішвілі. В романах Ч. Аміреджибі та О. Чиладзе істор. матеріал поєднується з актуальними проблемами сучасності. В 70-х pp. з'явилося нове покоління талановитих прозаїків — Дж. Карчхадзе, Г. Дочанашвілі, Т. Бібілурі, Р. Мішвеладзе, М. Джохадзе та ін. В драматургії останніх десятиліть чільне місце зайняла соціально-психол. драма (п'єси Г. Нахуцрішвілі, К. Буачидзе, В. Канделакі, А. Гецадзе, Г. Хухашвілі, Т. Чиладзе). Груз. рад. критика, чиє становлення пов'язане з іменами К. Абашидзе, Г. Кікодзе і П. Інгорокви, пройшла складний і суперечливий шлях, утверджуючи новий стиль крит. мислення. Знач. внесок у критику й літературознавство зробили К. Кекелідзе, Б. Жгенті, Ш. Радіані, Д. Бенашвілі, Г. Асатіані, О. Пачкорія. З цінними дослідженнями (монографіями, критичними статтями) виступають А. Гацерелія, Г. Джибладзе, Г. Мерквіладзе, С. Чилая, Г. Маргвелашвілі, Г. Ціцішвілі, Т. Чхенкелі, Н. Чхеїдзе, А. Бакрадзе, Г. Канкава, С. Цаїшвілі, Г. Гвердцітелі та ін. Спілка письменників Грузії засн. 1932. Видається газ. "Літературулі Сакартвело" ("Літературна Грузія"), літ.-художні журнали "Литературная Грузия", "Мнатобі" ("Світоч"), "Ціскарі" ("Зоряниця"), "Алашара" ("Світло", абхаз. мовою), "Фідіуаг" ("Оповісник", осет. мовою), альманахи "Гантіаді" ("Світанок"), "Критика" (обидва — груз. мовою); "Камурдж" ("Міст", вірм. мовою), альм. "Саундже" ("Скарбниця"; публікує переклади з мов народів СРСР й світу) та ін. Груз.-укр. культурні зв'язки беруть початок з часів Київ. Русі. В 16 — 17 ст. груз. мовою перекладалися твори Петра Могили, Димитрія Туптала, Феофана Прокоповича та ін. укр. письменників. Україна стала другою батьківщиною класика груз. поезії Д. Гурамішвілі. Живучи на Полтавщині (1760 — 92), він вивчав звичаї укр. народу, його пісні, за мотивами яких написав ряд творів. Фольклорист М. Цертелєв (Церетелі) став першим видавцем і дослідником укр. нар. дум. Видатною подією в історії укр.-груз. літ. зв'язків стала зустріч Т. Шевченка з А. Церетелі 1859 в Петербурзі. На Україні здобули освіту Я. Гогебашвілі, Д. Клдіашвілі та ін. груз. письменники. Навчаючись у Києві, Н. Ломоурі переклав поему Т. Шевченка "Наймичка", написав кілька нарисів з місц. життя. Укр. вчений М. Гулак, який понад 20 років жив і працював у Грузії, досліджував Г. л., зокрема поему III. Руставелі "Витязь в тигровій шкурі". Вступі перші 4 розділи цього твору укр. мовою переклав О. Навроцький. Письменник Д. Мордовець вивчав життя груз. народу, його історію, окремі епізоди якої відтворив у своїх романах "Прометеєві нащадки", "Цар без царства", "Фарсман і Падаміст" та ін., у ряді повістей; А. Кримський, володіючи груз. мовою, досліджував істор.-літературні пам'ятки Грузії. Значний інтерес до груз. культури виявляв І. Франко; у своїй докторській дисертації, присвяченій середньовічній повісті "Варлаам та Йоасаф", він розглядав і груз. варіант твору ("Балаваріані"). Леся Українка, яка останнє десятиліття свого життя провела переважно в Грузії, цікавилася життям і культурою її народу, була близько знайома з відомими груз. діячами культури Ш. Читадзе, С. Хундадзе та ін.
З 40 х pp. 19 ст. груз. громадськість починає знайомитися з укр. драматургією. У Тифлісі на сцені рос. театру йшли вистави за п'єсами І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка. Згодом гастролюють в Грузії кілька укр. труп, серед них — трупи М. Старицького (1889), М. Кропивницького (1890), М. Садовського (1897 — 98). У місцевій пресі друкуються рецензії, статті про укр. л-ру, театр, видатних діячів культури. На Україні в 90-х pp. публікуються переклади віршів груз. поетів (Н. Бараташвілі, І. Чавчавадзе, А. Церетелі та ін.). Серед перекладачів — П. Грабовський. Відзначаються ювілеї А. Церетелі (1895), І. Чавчавадзе (1898), якому було послано з Чернігова вітальний адрес за підписами М. Коцюбинського, Б. Грінченка, В. Самійленка та ін. діячів культури. В Грузії вшановуються 50-річчя з дня смерті і 100-річчя з дня народження Т. Шевченка. У рад. час літ. зв'язки двох народів стають особливо тісними. Взаємозближенню і взаємозбагаченню груз. та укр. л-р сприяли своїми перекладами, статтями, нарисами, оригінальними творами видатні майстри слова України (П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, А. Малишко) і Грузії (Г. Леонідзе, С. Чиковані, К. Лордкіпанідзе), поети, літературознавці, перекладачі (І. Кулик, В. Мисик, Б. Жгенті, Л. Асатіані, Ясамані, Г. Наморадзе та ін.). Бажанівський переклад "Витязя в тигровій шкурі" Ш. Руставелі визнаний найкращим з усіх іншомовних перекладів поеми. Літ. спілкування продовжують Д. Косарик, О. Навроцький, Д. Павличко, В. Коротич, І. Драч, І. Луценко, О. Синиченко, Г. Халимоненко, Л. Грицик, С. Жолоб, О. Василенко, О. Баканідзе, Р. Чилачава, О. Мушкудіані, Дж. Асатіані, А. Асанідзе, Н. Абесадзе, Н. Гавашелі, Р. Хведелідзе, Н. Вердзадзе та ін.
Дедалі зростає роль особистих контактів письменників. Укр. поет П. Петренко, який з 1932 жив у Тбілісі, переклав рос. мовою "Витязя в тигровій шкурі" Ш. Руставелі (вид. 1938, 1983). На великі свята братерства і дружби перетворювалися декади укр. л-ри в Грузії (1931, 1964) і груз. л-ри на Україні (1969). Груз. і укр. письменники звертаються до тем життя братніх народів. Поети О. Абашелі, Й. Грішашвілі, Маріджан, С. Еулі, Г. Табідзе, Х. Вардошвілі, Г. Леонідзе, К. Каладзе, Маквала Мревлішвілі, І. Абашидзе, Г. Абашидзе, Й. Нонешвілі, Х. Берулава, Н. Гурешидзе, Н. Кіласонія, Дж. Чарквіані, О. Чиладзе, Р. Маргіані та ін. ряд творів присвятили Україні. Чимало поезій, пов'язаних з груз. тематикою, написали П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, В. Сосюра, А. Малишко, М. Терещенко, А. Панів, Т. Масенко, М. Шеремет, Л. Первомайський, І. Гончаренко, С. Голованівський, І. Нехода, Л. Дмитерко, М. Нагнибіда, П. Біба, П. Воронько, Д. Білоус, М. Вінграновський, І. Драч, Б. Олійник, В. Коротич, О. Новицький, А. Копштейн, О. Ющенко, В. Швець, Л. Забашта, К. Дрок, Л. Куліш, Р. Братунь, В. Базилевський, В. Вихрущ, Л. Тендюк, С. Тельнюк, Б. Демків, Р. Лубківський, С. Йовенко, С. Жолоб. У прозових і драматичних творах письменники одного народу змальовують образи представників другого ("Дружба" А. Головка, "Фронт" О. Корнійчука, "Велика рідня" М. Стельмаха, "Люди з чистою совістю" П. Вершигори, "Кецховелі" І. Лісашвілі, "Листоноша" Г. Чиковані, "Біла хата" Р. Коркія та ін.). Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка стали гол. героями драм. поем "День Кобзаря", "Лебідь України", "Ніч Каменяра" А. Жванія, п'єси "Дочка Прометея" А. Шервашидзе. В укр. перекладі кількома виданнями виходили грузинські народні казки, твори Ш. Руставелі, Д. Гурамішвілі, Н. Бараташвілі, А. Церетелі, М. Джавахішвілі, С. Шаншіашвілі, Д. Шенгелая, Г. Леонідзе, С. Чиковані, К. Каладзе, К. Лордкіпанідзе, І. Абашидзе, Н. Думбадзе. На Україні вийшли також книжки С.-С. Орбеліані, І. Чавчавадзе, О. Казбегі, Е. Ніношвілі, Важа Пшавели, Ш. Дадіані, Н. Лордкіпанідзе, Л. Кіачелі, Й. Татішвілі, К. Гамсахурдіа, Г. Табідзе, С. Клдіашвілі, Р. Коркія, І. Мосашвілі, М. Бараташвілі, Маквали Мревлішвілі, Г. Абашидзе, А. Шервашидзе, Р. Маргіані, Й. Нонешвілі, Ч. Аміреджибі, Р. Джапарідзе, Х. Берулави, Ф. Халваші, Г. Хухашвілі, Р. Інанішвілі, Е. Маградзе, А. Сулакаурі, Н. Гурешидзе, Н. Хундадзе, О. Іоселіані, Т. Чиладзе, Дж. Чарквіані, Н. Цулейскірі, О. Чиладзе, Г. Панджикідзе, Р. Мішвеладзе, Р. Чилачави та ін. груз. письменників. Видано збірки та антології: "Поезія Радянської Грузії" (К., 1939), "Поезія грузинського народу" (т. 1 — 2, К., 1961), "Сонячне гроно. Молода грузинська поезія" (К., 1970), "Грузинські прислів'я та приказки" (К., 1975), "Світанки над Курою. Оповідання молодих грузинських письменників" (К., 1981), "Грузинське радянське оповідання" (К., 1986) та ін. Г. л. присвячено випуск зб. "Сузір'я" (К., 1969). З укр. письменників найчастіше видавалися груз. мовою Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, М. Бажан, О. Гончар, П. Тичина. Окремими книжками виходили твори Г. Сковороди, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, В. Стефаника, Остапа Вишні, П. Панча, О. Довженка, М. Рильського, І. Микитенка, В. Сосюри, О. Копиленка, Ю. Яновського, Н. Забіли, Д. Косарика, І. Виргана, С. Олійника, Л. Первомайського, Л. Дмитерка, В. Собка, А. Малишка, Н. Рибака, В. Козаченка, П. Воронька, Л. Письменної, О. Новицького, Л. Забашти, П. Загребельного, М. Олійника, В. Земляка, Д. Павличка, Б. Олійника, В. Коротича, Є. Гуцала, Вал. Шевчука та ін. поетів і прозаїків; збірники "Українські казки" (1957, 1974), "Українська радянська поезія" (1967), "Квіти добра. Молода українська поезія" (1972), "Сказане з усмішкою" (1980), "Українське оповідання" (1982), "Іверійське тяжіння. Збірник віршів українських поетів" (1984) тощо. Груз. мовою вийшли монографії, присвячені Т. Шевченку, І. Франку, Лесі Українці, М. Бажану, М. Рильському, а також "Нариси історії української літератури" О. Баканідзе (т. 1, 1985). Символом укр.-груз. дружби є спорудження пам'ятників та створення музеїв Лесі Українці в Сурамі і Д. Гурамішвілі — в Миргороді.
■ Літ.: Барамидзе А., Ридиани Ш., Жгенти Б. История грузинской литературы. Тбилиси, 1958; История грузинской советской литературы. М., 1977; Шота Руставелі. К., 1938; Косарик Д. Співець братнього єднання. Літературний портрет Давида Гурамішвілі. К., 1955; Імедадзе В. Т. Г. Шевченко і Грузія. К., 1963; Мацай О. Шота Руставелі. К., 1966; Райдужними мостами. Українсько-грузинські літературні зв'язки. К., 1968; Луценко І. Образ смуглявої сестри України. Дніпропетровськ, 1968; Баканідзе О. А. Грузинсько-українські літературно-мистецькі взаємини. К., 1984; Чилачава Р. Ш. Пантелеймон Петренко — переводчик "Витязя в тигровой шкуре". Тбилиси, 1984; Мушкудіані О. Н. З історії українсько-грузинських літературно-мистецьких взаємин XIX — початку XX ст. К., 1986.
О. Г. Барамідзе, Г. Л. Асатіані, З. О. Абзіанідзе, О. П. Синиченко.