ДЕРЖАВІН Гаврило Романович

ДЕРЖА́ВІН Гаврило Романович

• ДЕРЖАВІН Гаврило Романович

[3 (14).VII 1743 с Кармачі або с. Сокури, тепер Лаїшевського р-ну Тат. АРСР — 8 (20).VII 1816, с. Званка Новгор. губ., 1959 прах перенесено в Новгород]

- рос. поет. Навчався 1759 — 62 в Казан. гімназії. Займав різні державні посади. В ранніх творах продовжував традиції класицизму. Долаючи раціоналістичну умовність і жанрово-стилістичну обмеженість класицизму, прокладав шляхи реалістичній поезії, в його одах поєднуються високий стиль і просторіччя, з'являються конкретно-побутові подробиш, образи живих людей. Поезія Д. тематично різноманітна — оспівування мужності полководців, зокрема О. В. Суворова, і простих солдатів ("На взяття Ізмаїла", "На перемоги в Італії"), у філос. ліриці — захоплення величчю людини і розуміння хисткості її долі, радість життя й усвідомлення неминучості смерті (оди "На смерть кн. Мещерського", 1779; "Бог", 1784; "Водоспад", 1798). Д. уславляв царицю Катерину II (ода "До Феліци", 1782) і водночас виступав за справедливість і законність, викривав жорстоких монархів і розбещених вельмож ("Володарям та суддям", 1780, 1787; "Вельможа", 1798) — звідси суперечливість його творчості. Значне місце в доробку Д. займає інтимна лірика ("До ліри", 1798; "Євгенію. Життя Званське", 1807). Автор драм. творів "Добриня" (1804), "Євпраксія" (1808) та ін., анакреонтичних віршів. Д. належать прозові трактат "Міркування про ліричну поезію або про оду" (1811 — 15) і автобіогр. "Записки" (1811 — 12, опубл. 1859).

Діяльність Д. пов'язана з Україною, рада Харків. ун-ту обрала його своїм почес. членом. Бував у Великій Обухівці (тепер Полтав. обл.), де жив В. Капніст, у Києві, Білій Церкві. В багатьох укр. рукописних збірках 18 — 19 ст. є вірші Д., а в його архіві — записи укр. пісень. Т. Шевченко в щоденнику, згадуючи пам'ятник Д. у Казані (13.IX 1857), назвав російського поета співцем Катерини II. Окремі поезії Д. переклали П. Грабовськик і Р. Лубківський. М. Рильський переклав думу "Державін" К. Рилєєва, а в поемі "Іван Голота і Тарас Шевченко", зображуючи жорстоку політику Катерини II щодо укр. народу, сказав про те, що Д., "в лакейську вдягнений ліврею", змушений був складати цариці хвалу "за ущасливлений народ". Творчість Д. досліджували П. Филипович, В. Маслов та ін.

♦ Тв.: Стихотворения, М., 1983: Избранная проза. М., 1984; Сочинения. М., 1985; Анакреонтические песни. М., 1986; Сочинения. Л., 1987; Укр. перекл. — Володарям та суддям. В кн.: Грабовський П. Твори, т. 1. К., 1964; [Вірші]. В кн.: Слов'янська ліра. К., 1983.

■ Літ.: Филипович П. Рилєєв і Державін. В кн.: Декабристи на Україні. К., 1926; Западов А. В. Державин. М., 1958; Западов А. В. Мастерство Державина. М 1958; Державин и Карамзин в литературном движении XVIII — начала XIX века Л., 1969. Свой подвиг свершив... М., 1987; Ходасевич В. Державин. М., 1988.

Є. М. Кононко.