ДРАКМАН (Драхман; Drachman) Гольгер

ДРА́КМАН (Драхман; Drachman) Гольгер

• ДРАКМАН (Драхман; Drachman) Гольгер

(9.Х 1846, Копенгаген — 14.I 1908, м. Горнбек)

- дат. письменник. 1871 у Лондоні зблизився з франц. емігрантами-комунарами. Зб. "Вірші" (1872) — революційного, антибурж. спрямування, згодом погляди Д. стали поміркованішими. Автор реалістич. романів "Зайва людина" (1876) і "Запродана" (1890), збірок нарисів і оповідань "Вуглем і крейдою" (1872), "Молода кров" (1877), "Моряцьке слово честі" (1878) та ін. Зразки інтимної і пейзаж. лірики ввійшли до збірок "Притишені мелодії" (1875), "Пісні біля моря" (1877), "Виноград і троянда" (1879); мотиви смерті, самотності звучать у зб. "Священний вогонь" (1899). Писав драми — "Відродження", "Коваль Велунд" (обидві — 1894), "Був собі" (1895). Вірш "Гай заворожено, лист не тремтить" в перекл. П. Грабовського вперше опубл. у журн. "Зоря" (1897, № 23).

♦ Тв.: Укр. перекл. — "Гай заворожено, лист не тремтить...". В кн.: Грабовський П. Вибрані твори, т. 1. К., 1985.

Г. П. Кочур.