ДРОФАНЬ Анатолій Павлович

ДРОФА́НЬ Анатолій Павлович

• ДРОФАНЬ Анатолій Павлович

(17.XI 1919, містечко Ічня, тепер місто Черніг. обл. — 25.V 1988, Київ)

- укр. рад. письменник. Закінчив 1945 Київ. ун-т. Працював у редакціях респ. газет і журн. "Україна". Друкувався з 1945. Перша книжка — зб. оповідань "Журка із Сонцеграда" (1956). Автор докум. повісті "Коли ми красиві" (1962), повістєй "У кожному камені — іскра" (1971), "Біла криниця" (1975), збірок оповідань "Троянди" (1963), "Альбіон" (1967), "Земля для квітів" (1968), "Сонцелюби" (1979), істор. роману з часів гайдамаччини "Таїна голубого палацу" (1978), істор.-біогр. роману "Буремна тиша" (1984) — про С. Васильченка. У творах Д. (у т. ч. історичних) розкриваються теми громадян. мужності, високого сусп. призначення людини, відчутно схильність письменника до емоційно наснаженого слова, містких метафор, символів, конфліктного розвитку подій і характерів. У книжках для дітей "Про барона, Мавру і мале вушко" (1959), "Коли я виросту" (1963), "Янехо" (1965), "Загадка старої дзвіниці" (1971) переважає тема любові і бережливого ставлення до природи. Д. належить і зб. сатирич. оповідань "Іменини" (1957), ряд нарисів, крит. і публіцист. статей. З рос. мови переклав ряд творів В. Біанкі, М. М. Алексєєва. Окремі твори Д. перекладено рос., білорус., казах., нім. мовами.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Журка из Солнцеграда. М., 1961; На совесть. М., 1962; Загадка старой колокольни. М., 1976; Тайна голубого дворца. М., 1985.

Д. О. Міщенко.