1. Українська літературна енциклопедія

ДРУГ

• "ДРУГ"

- худож.-публіцистич. і наук. журнал студ. т-ва "Академический кружок". Видавався у Львові 1874 — 77 двічі на місяць. Почав виходити як орган "москвофілів". Спочатку друкувався "язичієм", з 1876 — нар. укр. мовою. З приходом в редакцію І. Франка й М. Павлика (липень 1876) "Д." набув демокр., а 1877 — революц.-демокр. спрямування. Опубліковані в журналі листи М. Драгоманова до редакції "Д.", праця М. Павлика "Потреба етнографічно-статистичної роботи в Галичині" порушували питання про роль інтелігенції, науки, л-ри і преси, їхніх завдань у формуванні прогрес. світогляду, про зміцнення зв'язків з передовими колами Росії. І. Франко в "Літературних письмах", статтях "Слівце критики", "Поезія і її становисько в наших временах" обгрунтував високу сусп. функцію л-ри, пояснював сутність реалізму й народності, закликав письменників до відтворення тогочасної соціальної дійсності. В "Д." було вміщено вірші "Народні пісні", "Від'їзд гуцула", "Наймит" та ін., три оповідання з бориславського циклу, повість "Петрії і Довбущуки" І. Франка, повісті "Денис" І. Вагилевича, "Напотемки" і "Домна Розанда" А. Переплиса (А. Дольницького) та ін. В журналі друкувалися також І. Белей, Василь Лукич (Левицький), І. Верхратський, В. Давидяк та ін. Тут опубл. переклади кількох розділів з роману "Що робити?" М. Чернишевського, оповідання "Супокійне життя" та уривки з "Історії одного міста" М. Салтикова-Щедріна, з повісті "Вадим" М. Лермонтова, творів И. В. Гете, Г. Гейне, Г. Флобера, Еркмана-Шатріана. Деякі матеріали "Д." запозичував з журн. "Вестник Европы" (передруковувалися окремі статті, некрологи тощо), "Д." відіграв значну роль у пропаганді прогресивних ідей в Галичині.

■ Літ.: Бернштейн М. Діяльність І. Франка-критика у журналі "Друг". В кн.: Слово про великого Каменяра, т. 2. К., 1956; Дей О. І. Українська революційно-демократична журналістика. К., 1959; Історія української дожовтневої журналістики. Львів, 1983; Кізлик О. Д. "Друг". 1874 — 1877. Систематичний покажчик змісту журналу. Львів, 1967.

Ф. Д. Пустова.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. друг — (взаємна прив'язаність) приятель, товариш, розм. друзяка, підсил. побратим, фам. дружище. Словник синонімів Полюги
  2. друг — друг іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. друг — Не ворог, товариш, приятель, побратим; (давній) як ім. знайомий; (любий), коханий, ІД. коханець; (життя) дружина; (народу) прихильник, прибічник, симпатик, сил. захисник, оборонець; дружок, друзяка. Словник синонімів Караванського
  4. друг — [друг] -га, м. (на) -гов'і, кл. дружеи, мн. друз'і, друз'іў Орфоепічний словник української мови
  5. друг — -а, ч. (мн. друзі, -ів). 1》 Особа, зв'язана з ким-небудь дружбою, довір'ям, відданістю; товариш, приятель; прот. ворог. || Особа, зв'язана з ким-небудь взаємним коханням, любов'ю; коханий, любимий. || (одн. друже, мн. друзі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. друг — Приятель, приятелька, подружка, подружечка, подружиця, побратим, побратимко, побратимець, (вона) посестра, посестриця, посестрина Словник чужослів Павло Штепа
  7. друг — Без вірного друга, велика туга. Без приятеля прикро жити. З ним дружи, а камінь за пазохою держи. Будь осторожний із ним та приготований боронитись кожньої хвилі. Давніх друзів забувають, а при горі споминають. У біді згадують про справжніх друзів. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. друг — 1 (-а) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. Я переконаний, що варто несподівано з'явитися до неї, і тоді... мій маленький друг до її послуг (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 168. * Образно. Словник жарґонної лексики української мови
  9. друг — Дружище, дружок, друзяка, кореш, нерозлийвода, однодумець, побратим, побратимець, побратимко, приятель, симпатик, товариш, товаришок Фразеологічні синоніми: товариш по чарці Приповідки: Для милого друга і вола з плуга Словник синонімів Вусика
  10. друг — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. Словник синонімів української мови
  11. друг — Друг, дру́га, -гові, дру́же! дру́зі і дру́ги, дру́зів, -зям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. друг — ДРУГ, а, ч. (мн. дру́зі, ів). 1. Особа, зв’язана з ким-небудь дружбою, довір’ям, відданістю; товариш, приятель; протилежне ворог. Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Словник української мови в 11 томах