друг

Значення в інших словниках

1. друг — (взаємна прив'язаність) приятель, товариш, розм. друзяка, підсил. побратим, фам. дружище. Словник синонімів Полюги
2. друг — друг іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. друг — Не ворог, товариш, приятель, побратим; (давній) як ім. знайомий; (любий), коханий, ІД. коханець; (життя) дружина; (народу) прихильник, прибічник, симпатик, сил. захисник, оборонець; дружок, друзяка. Словник синонімів Караванського
4. друг — [друг] -га, м. (на) -гов'і, кл. дружеи, мн. друз'і, друз'іў Орфоепічний словник української мови
5. друг — -а, ч. (мн. друзі, -ів). 1》 Особа, зв'язана з ким-небудь дружбою, довір'ям, відданістю; товариш, приятель; прот. ворог. || Особа, зв'язана з ким-небудь взаємним коханням, любов'ю; коханий, любимий. || (одн. друже, мн. друзі). Великий тлумачний словник сучасної мови
6. друг — Без вірного друга, велика туга. Без приятеля прикро жити. З ним дружи, а камінь за пазохою держи. Будь осторожний із ним та приготований боронитись кожньої хвилі. Давніх друзів забувають, а при горі споминають. У біді згадують про справжніх друзів. Приповідки або українсько-народня філософія
7. друг — 1 (-а) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. Я переконаний, що варто несподівано з'явитися до неї, і тоді... мій маленький друг до її послуг (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 168. * Образно. Словник жарґонної лексики української мови
8. ДРУГ — • "ДРУГ" - худож.-публіцистич. і наук. журнал студ. т-ва "Академический кружок". Видавався у Львові 1874 — 77 двічі на місяць. Почав виходити як орган "москвофілів". Спочатку друкувався "язичієм", з 1876 — нар. укр. мовою. З приходом в редакцію І. Українська літературна енциклопедія
9. друг — Дружище, дружок, друзяка, кореш, нерозлийвода, однодумець, побратим, побратимець, побратимко, приятель, симпатик, товариш, товаришок Фразеологічні синоніми: товариш по чарці Приповідки: Для милого друга і вола з плуга Словник синонімів Вусика
10. друг — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. Словник синонімів української мови
11. друг — Друг, дру́га, -гові, дру́же! дру́зі і дру́ги, дру́зів, -зям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. друг — ДРУГ, а, ч. (мн. дру́зі, ів). 1. Особа, зв’язана з ким-небудь дружбою, довір’ям, відданістю; товариш, приятель; протилежне ворог. Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Словник української мови в 11 томах