другорядний

Значення в інших словниках

1. другорядний — другоря́дний прикметник Орфографічний словник української мови
2. другорядний — (- справу) не головний, не важливий, не істотний, не чільний, другий; (автор) посередній, пересічний. Словник синонімів Караванського
3. другорядний — [другор’аднией] м. (на) -дному/ -д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
4. другорядний — -а, -е. Не головний за значенням, не основний, менш істотний. || Посередній щодо своїх якостей. Другорядні члени речення грам. — члени речення, що пояснюють і доповнюють головні члени речення. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. другорядний — ДРУГОРЯ́ДНИЙ (не головний, не основний), ПОБІ́ЧНИЙ, ПРИВХІДНИ́Й, ДРУ́ГИЙ перев. із сл. план, роль, розм., ВТОРИ́ННИЙ книжн. Минуло два місяці розлуки, і кожний лист був як повість жалю й розради.. Не було слів ні випадкових, ні другорядних... (Т. Словник синонімів української мови
6. другорядний — Другоря́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. другорядний — ДРУГОРЯ́ДНИЙ, а, е. Не головний за значенням, не основний, менш істотний. У сій вашій новій поемі я люблю те, що в ній, певне, має бути другорядним — власне, ліричні нотки (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
8. другорядний — Другорядний, -а, -е Второстепенный. Желех. Словник української мови Грінченка