другорядний
ДРУГОРЯ́ДНИЙ, а, е. Не головний за значенням, не основний, менш істотний.
У сій вашій новій поемі я люблю те, що в ній, певне, має бути другорядним — власне, ліричні нотки (Л. Укр., V, 1956, 437);
Всім не терпілося покінчити з другорядними питаннями і перейти до основного (Руд., Вітер.., 1958, 37);
// Посередній щодо своїх якостей.
Не раз відзначалося, що Шевченка до Жовтня перекладали на російську мову майже виключно другорядні і третьорядні перекладачі (Рильський, III, 1956, 106).
∆ Другоря́дні чле́ни ре́чення, грам. — члени речення, що пояснюють і доповнюють головні члени речення.
Другорядні члени речення — члени речення, виражені повнозначними словами й стійкими словосполученнями (фразеологізмами), що обслужують безпосередньо чи посередньо головні члени речення (Сл. лінгв. терм., 1957, 56).
Значення в інших словниках
- другорядний — другоря́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- другорядний — (- справу) не головний, не важливий, не істотний, не чільний, другий; (автор) посередній, пересічний. Словник синонімів Караванського
- другорядний — [другор’аднией] м. (на) -дному/ -д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- другорядний — -а, -е. Не головний за значенням, не основний, менш істотний. || Посередній щодо своїх якостей. Другорядні члени речення грам. — члени речення, що пояснюють і доповнюють головні члени речення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- другорядний — Другочерговий Словник чужослів Павло Штепа
- другорядний — ДРУГОРЯ́ДНИЙ (не головний, не основний), ПОБІ́ЧНИЙ, ПРИВХІДНИ́Й, ДРУ́ГИЙ перев. із сл. план, роль, розм., ВТОРИ́ННИЙ книжн. Минуло два місяці розлуки, і кожний лист був як повість жалю й розради.. Не було слів ні випадкових, ні другорядних... (Т. Словник синонімів української мови
- другорядний — Другоря́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- другорядний — Другорядний, -а, -е Второстепенный. Желех. Словник української мови Грінченка