ЕМІН Геворг

ЕМІ́Н Геворг

• ЕМІН Геворг

(справж. — Мурадян Карлен Григорович; 30.IX 1919, с. Аштарак, тепер місто Аштарацького р-ну)

- вірм. рад. поет і перекладач. Член КПРС з 1953. Учасник Великої Вітчизн. війни. Закінчив 1940 Єреван. політех. ін-т, 1956 — Вищі літ. курси при Літ. ін-ті ім. О. М. Горького (Москва). Автор збірок "Переддоріжжя" (1940), "Люлька миру" (1942), "Новина" (1946), "Новий шлях" (1949; Держ. премія СРСР, 1951), "Пошуки" (1955), "У цьому віці" (1968), "Двадцяте століття" (1970), "Століття. Земля. Любов" (1974; Держ премія СРСР, 1976), "Ох, цей Масі" (1980) та ін.; книг есе та нарисів "Вогні Єревану" (1957), "Сім пісень про Вірменію" (1973), "Від Маштоца до наших днів" (1984), змістом яких є трагічні сторінки історії вірм. народу, рад. дійсність, події Великої Вітчизн. війни, роздуми про відповідальність художника за долю світу і мистецтва. Ряд віршів присвятив Україні. Переклав окремі твори В. Шекспіра, Р. Бернса, Л. Арагона, Я. Ріцоса, П. Яворова, Е. Аді, В. Незвала, М. Емінеску, М. Танка, М. Цвєтаєвої, О. Мандельштама, Б. Пастернака, Л. Мартинова, А. Вознесенського, Л. Первомайського, Б. Олійника та ін. У його перекладі опубл. ряд віршів П. Тичини ("Вітер з України", "Кожум'яка", "Відповідь землякам" та ін.), М. Рильського ("На білу гречку впали роси...", "Яблука доспіли, яблука червоні" тощо), В. Сосюри та ін. Деякі твори Е. переклали І. Драч, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Кочевський, П. Осадчук, С. Вігучин.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Радянська література народів СРСР. К., 1952; [Вірші]. В кн.: Мелодії вірменського краю. К., 1973: [Вірші]. В кн.: "Сузір'я", в. 7. К., 1973; [Вірші]. В кн.: Вірменська радянська поезія. Антологія. К., 1980; [Вірші]. В кн.: "Сузір'я", в. 14. К., 1980; Поезії. К., 1981; Рос. перекл. — Избранные произведения, т. 1 — 2. М., 1979; Музыка дождя. Стихотворения. М., 1986; Ласточка из Аштарака. М., 1988.

С. Г. Амірян.