ЕРАЛІЄВ Суюнбай

ЕРАЛІ́ЄВ Суюнбай

• ЕРАЛІЄВ Суюнбай

(15.Х 1921, с. Уч-Емчек, тепер Таласького р-ну)

- кирг. рад. поет, нар. поет Кирг. РСР з 1974. Член КПРС з 1942. Учасник Великої Вітчизн. війни, брав участь у визволенні України. Закінчив 1955 ВПШ при UK КПРС, 1967 — Вищі літ. курси при Літ. ін-ті ім. О. М. Горького (Москва). Автор збірок "Рідна земля" (1950), "Сором'язливі зорі" (1962), "Мандрівка в життя" (1966), "Білі запахи" (1969), "Безкінечні гори" (1971), "Сільські мотиви" (1976), поем "Поема про любов" (1958), "За пливучими хмарами" (1982) та ін. Е. збагатив кирг. поезію новою ритмомелодикою, зокрема запровадив вільний вірш і класичний канон сонета. Помітне місце в творчості займає укр. тема — поезії "Україна рідна", "На війні", "Поля, де ми рили окопи", "Українська земля" та ін. Поема "Грішна людина" (1988) — про трагедію Чорнобиля. Переклав окремі твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Твардовського, Ф. Шіллера, У. Уїтмена, Р. Тагора. Зб. поезій Е. "У підгір'ї Ала-Тоо" переклав Б. Степанюк. Нагороджений Почесною Грамотою Президії Верх. Ради УРСР.

♦ Тв.: Укр. перекл. — У підгір'ї Ала-Тоо. К., 1983; Рос. перекл. — Земное время. М., 1973; Избранное. М., 1981; Лиловый восход. М., 1985.

Б. П. Степанюк.